1 дід який жив десь
2 як вбили лося
3 хлопці сумують за лосем
1.Від теплого слова і лід розмерзає. 2.Давши слово — держись, не давши — кріпись.
3. Добре слово краще, ніж готові гроші.
4. За слово і честь, хоч голову з плеч.
5. І від солодких слів буває гірко
6.Ласкаве слово краще карбованця.
7.Не кидай словами, як пес хвостом.
Ваня та Олена пішли в ліс за грибами. Раптом вони зустріли знайомого детектива Алекса.
- Що сьогодні з вами сталося?
- Сьогодні я затримав небезпечного злочинця Джеймса Томбері. Він переховувався під маскою вашої бабусі.
Тоді Ваня та Олена вирішили стати детективами. Вони побачили на гілці ялини оголошення: «Пропала собака. Довга шия, короткий хвіст. По кличці Жора ».
Вони відразу ж приступили до пошуків пропажі. Розпитали перехожих і господаря собаки. Від них діти дізналися, що цуценя весь день гуляв на полі. Вони відразу ж поспішили на те поле. Там вони побачили собачі сліди. Вони пішли по цих слідах на цій дорозі вони зустріли свого сусіда Брайана з тією собакою. Брайан довго не погоджувався віддавати пса, але хлопці переконали його зробити це.
- Адже ти не хочеш, щоб тебе всі вважали злодієм? , -сказав Ваня. - Тобі буде соромно дивитися людям в очі.
- Так-так, і особливо господареві цієї милої собачки. - Додала Олена. Хіба тобі не шкода і цього нещасного песика? Подивися, він сумує за своєму господареві ... Тут Брайан не витримав, засунув хлопцям поводок і втік. Йому було і соромно, і шкода. Більше він ніколи не брав чужого.
Мой любимый герой-мой папа.
У него высокий рост, статность. Крепкое тело и красивая внешность. Он сильный. Помогает мне с разными препятствиями и всячески поддерживает. Никогда не оставит в беде и всегда будет рядом. Папа помогает не только мне, но и маме и другим членам нашей большой семьи.
Каждая встреча с папой-радость для меня. Он часто задерживается на работе, тем самым зарабатывая нам на жизнь.
Протягом багатьох віків, ще з самого початку свого існування, життя українців було нерозривно пов’язане з піснями. Пісні мали величезне значення для людства і супроводжували людей в усіх сферах їх життя: у свята та час розваг (весільні, різдвяні (колядки, щедрівки), купальські, русальні пісні), під час роботи (жниварські пісні), в час трауру (пісні про загиблих, обрядові) тощо. Напевне, не було такої життєвої ситуації, про яку наш народ не склав би пісні.
Щастя від щирого кохання, журба дівчини, що чекає козака з походу, біль від стосунків, яким заважали якісь зовнішні обставини (соціальний стан закоханих, відстань тощо), горе втрати, сльози матері, що не діждалася сина або загубила єдину доньку — у піснях є все і навіть набагато більше. Слухаючи їх, розумієш, що у світі, повному страждань, неможливо було вижити без пісні, і ця пісня рятувала людей, з’єднувала їх, давала їм опору і надію в скрутні часи.
Створені народом, вони існували у багатьох варіантах і виражали чисту есенцію народного досвіду — знання і уміння не однієї людини, а сотень тисяч, покладені на мелодію пісні.
Пісні супроводжували язичницькі ритуали, які ще довго жили в пам’яті наших предків, та християнські церковні обряди, до яких українці також відносилися зі значною повагою. Пісні занотовували важливі історичні події та протягом віків зберігали пам’ять про загиблих героїв. Пісні — це енциклопедія побуту, звичок і традицій. Пісні — це душа народу у відбитках безсмертних нот.
Українські пісні — це сотні історій різних людей, які вкладали цілу душу в створення пісні. Їхні долі й досі живуть в сюжетах цих пісень, переплітаються з ними…
Пісні передавалися з покоління в покоління нерозривним ланцюгом кохання — від матері до доньки, від тої — до її доньки і так далі… Вони жили у серцях людей і пам’яті народу, бачили все і про все розповідали — треба було лише правильно задати запитання.
Ці пісні — сироти, бо ніхто не знає справжніх їхніх «батьків». І одночасно вони є дітьми цілого народу, бо в них вкладена вся його душа, вся його суть.
Пісні завжди жили поряд із нашим народом, супроводжували його в горі і в радості, прикрашали життя і робили його легшим. Наша мова недарма зветься «солов’їною» — ми любимо і вміємо співати. Українці народжуються з піснею і вмирають також із нею, проносячи її через все життя.
І пливе над нивами, над степами і над морями українська пісня… І живе разом з нею український народ.
