Льонька- сільський хлопець, що має піти у третій клас. Проживає разом з мамою в селі, де немає його однолітків. Льонька постійно щось вигадує, фантазує, він живе у світі фантазій. Хлопець дуже талановитий, має щире серце, прекрасну уяву. Його друзі: Адам - це вчений, який приїхав до села помирати; Ніна - вигадана подруга, яка приплила до нього на кораблику. Разом вони гуляють, лазять у білу печеру, слухають павукове радіо. Ніна настільки здається реальною, що навіть сам хлопець невпевнений, чи була ця дівчина, чи він її вигадав. Собака Рекс також був другом Льоньки. Вони удвох любили гуляти, але Глипа убив Рекса. Льонька бачить собаку і дружить з ним навіть після смерті. Льонька вміє дружити як із фантастичнимиістотами, так і з живими тваринами і людьми.
Звук павутинки - це невидимі оку людському прояви доброти, любові, милосердя. Це все, без чого неможливе існування світу. Звук павутинки можна відчути тільки серцем, щирим і не зрадливим, яке було у Льоньки, Адама і Ніни.
Сестра Катерина А писати чому?чи лише хто?
Бегетіти — тривожно ревіти.
<span>Бовдури — густі клуби диму. </span>
<span>Боєва хоругов — бойовий прапор. </span>
<span>Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. </span>
<span>Голосити — повідомити. </span>
<span>Дідицтво — володіння, маєток. </span>
<span>Дорічне — щорічне. </span>
<span>Засіка — штучна перешкода з повалених дров. </span>
<span>Збурення — зруйнування. </span>
<span>Кармазиновий — малинового кольору. </span>
<span>Котловина — котловина. </span>
<span>Копний майдан — майдан для громадянських зібрань. </span>
<span>Ломи — повалені вітром дерева. </span>
<span>Лучник — стрілець з лука. </span>
<span>Шилевий знак — стовп, що показує милі. </span>
<span>Обалити — повалити. </span>
<span>Перхати — пурхати. </span>
<span>Прецінь — одначе, все ж таки. </span>
<span>Пристати — погодитися. </span>
<span>Скиміти — щеміти, боліти. </span>
Світ творчості А. Малишка — ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого.Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домівкою, спогади, пов'язані з дитинством та батьками. З біографії автора ми знаємо, що понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї. Нікому не дозволяв ображати її, завжди ставився з великою турботою. Тема материнства, вдячності сина матері відобразилася й у віршах Малишка. Мабуть, най- відомішим текстом поета є «Пісня про рушник». Мені дуже важко читати цей текст як звичайний вірш — мелодія пісні настільки тісно пов'язана з поетичним текстом у моїй уяві, що я мимоволі починаю наспівувати. Багато віршів поета потім стали піснями.Про значення творчості Маїишка промовисто свідчить випадок, що стався в моїй родині. Нещодавно я, як завжди, розповідав бабусі про новини в школі, розповідав, що ми вивчаємо, і згадав про пісню, що починається словами «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» Бабуся трошки здивуваїася: «Ви досі вчите народну творчість? Хіба ви не закінчили цю тему?» Коли ж я сказав їй, шо ця пісня не народна, а написана А. Мачишком. слова якого поклачи на музику, бабуся навіть не одразу повірила. «Дивно, я все життя вважала, що це народна пісня», — сказата вона. Мабуть, це велика честь для поета — створити тексти, що знатимуть і любитимуть люди.Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв'язок із домом:Та де б не ходив я в датекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.<span>Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це почуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.</span>
Шапку в вересень вдягну,
Книжку у портфель кладу
Олівці і ручки теж,
Ліні місця не знайдеш
А коли, ліниця будеш, ти оцінку гарну не заслужиш.