Книги-це розум, навчання.Вони вчать нас і допомагають.Вони можуть багато чого на показати і розказати.Сучасне покоління не хоче читати хоче тільки телефон,інтернет і так далі,але ми не розуміємо,що якщо ми не будемо читати ми не будемо нічого знати і нам буде важко. Тож книги допомагають тим,що вчать нас жити.
Думи та казки писав народ або їхні поети до нашого часу стали невідомі
Історія села Спасівки, розповідь про славний рід Судаків.
Напад татар на село.
Втеча Павлуся на татарському коні Зустріч з козаками, серед яких був і брат Петро;
Татарський кіш розбитий, ватажок Мустафа у полоні;
Визволення бранців — спасівчан і батька Степана;
Ганна у неволі Сміливий вчинок Павлуся
Небезпечні мандри на пошуки сестри.
Зустріч з сестрою.
Воля або смерть.
Повернення в Україну.
Як на мене, любов – це таємниця. Проте для себе я її розумію так: любов – це небайдужість. Коли ти відчуваєш тепло, радість, наповненість поруч з кимось, коли проводиш з людиною час<span> та знаєш, що жодна хвилина не втрачена марно, коли хочеться бути поруч знов і знов, а також бажаєш людині щастя та хочеш допомогти їй – це й є любов. Це такий стан душі, коли поруч із кимось у тебе є все для щастя, а весь світ радіє з тобою .</span> Кажуть, без любові життя<span> нічого не варте. Та ніхто не може визначити, що то за почуття, яке захоплює людину та робить її щасливою, що руйнує долі, коли вмирає.
</span><span>Любов буває не лише до іншої людини. Буває любов до Батьківщини, свого рідного краю, того клаптику землі, на якому тобі дорога кожна квітка. </span><span>Мабуть, любов – це те спільне для нас усіх, що ми всі відчуваємо та розуміємо. Тож я зрозумів, що необхідно берегти це світле почуття в серці, турбуватися про людей, яких любиш, оточувати себе лише улюбленими речами та витрачати свій вільний час на улюблені заняття. Таким чином можна наповнити своє життя любов’ю.</span>