Пропоную скласти такий лист до дядька Лоскотона:
Доброго дня, дядьку Лоскотоне!
Пише Вам учениця 5-Б класу Іваненко Марічка. Я захоплююсь Вашою життєрадісністю та веселою вдачею. Колись Вам вже вдалось врятувати країну від нещасних плаксіїв. Вони забороняли людям радіти життю, усміхатись. Але Ви зуміли допомгти їм. Я була б дуже щаслива зустрітися з Вами. Якщо у Вас буде така можливість, то обов'язково заходіть у гості. Повеселімося разом!
З повагою,
Іваненко Марічка.
«Добрий день, дорогий український солдате!
Зараз весна – прекрасна пора, ми – одинадцятикласники – незабаром складатимемо випускні іспити. У нас, в Дніпропетровську, все спокійно, бо на сторожі наших мирних буднів на блок-постах окупованих ворогом Донеччини і Луганщини стоїш ти. Я розумію, як тобі нелегко у зоні АТО, адже там свистять смертельні кулі і чатує смертельна небезпека.
Я навіть не знаю, хто ти. Можливо, молодий хлопець, а можливо, уже батько, чоловік. Але я знаю точно: ти – Герой. Ти – той, хто віддає життя за майбутнє своєї Батьківщини, за моє майбутнє! Тримайся, все буде добре. І я дуже сподіваюсь, що востаннє ми відстоюємо свою територію. Ми – нація, яка буде цвісти завжди.
Я часто бачу фотографії наших українських бійців у соціальних мережах. Незважаючи на смертельну небезпеку, ворожі кулі і «Гради», наші солдати мають щирі посмішки, хоча очі у них втомлені. Інколи мій розум навіть не хоче сприймати інформацію, що наша мирна Україна зараз знаходиться у стані війни. Але це не сон, ця війна йде не в далекій країні, а на жаль, у моїй вишневій сонячній Україні. І хлопці в уніформі і з автоматами – це реальні люди, серед яких є багато моїх земляків-дніпропетровців.
Дякую тобі, український солдате, мій сучаснику, за те, що зараз ти перебуваєш там; за те, що ти борешся за моє щасливе майбутнє, за життя людей і, звичайно, за нашу Україну. Дякую тобі, друже, за те, що ти, прагнучи захистити всіх нас, підставляєш своє тіло під смертельні кулі. Будь певен, ти потрібен нам, потрібен Україні, потрібен усьому народу. Я не знаю, для кого саме пишу цей лист, але вірю, що читатиме його справжній патріот, щира, благородна, мужня людина.
Принагідно хочу подякувати і твоїй мамі, дорогий мій солдате! Величезне спасибі твоїй мамі і всім матерям, які виховали таких славних синів УКРАЇНИ! Я вірю, що такі люди, як ти, незважаючи на величезні труднощі в АТО, на невчасне або неповноцінне харчування і матеріальне забезпечення, ворожі кулі і снаряди, перебування у зоні постійного смертельного ризику, захистять нас від російських терористів. Слава Україні! Героям слава!
З повагою учениця ЗСШ №66 м. Дніпропетровська
Моя Батьківщина — Україна<span><span>У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами.
Моя Батьківщина —Україна.
Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. Увійди в нього — і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм дороговказом. Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.
А архітектура міст українських! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.
Хто не милувався Софією Київською і Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем и Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфен-Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.
Ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах Золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської русі.
Оглядаючи з високості київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово «Україна».
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.
І все це моя Батьківщина — Україна.</span>
</span><span>
</span>
1.Те,що сталося пiзнiше.
2.Знайомство з героями.
3. Урок географiï.
4. Виступ Лiлi.
5. Змагання Славка.
6. Лiлi та Юлько на тренуваннi Славка.
7. Поранення Юлька.
8. Славко-утiкач.
9. Усi проти Славка.
10. Суд.
11. Виявлення Юлька.
"От юних літ не знал я любові,
Не ощущал возженія в крові,
Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
Как райський крин, дугистий,прекрасний..."
