<span>Автор широко вживає епітети («стрункі міцні ноги», «очі… аж горіли червоним смутком», «смирна конячина» та ін.); порівняння («гойднув розлогими рогами, — так, наче вітав його», «річкова течія була на вид не така страшна, як вовки…», «…а вода, затягнута тремткими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння» та ін.); метафори (слова в переносному значенні) («струмінь вітру доносив запах річкової криги, в ньому жив дух примерзлого болота, долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю», «поляна ця, подзьобана струхлявілими пеньками; викрутилась край осичняка…», «підберезники втямили, що з ними сталося…» та ін.), трапляються зменшено-пестливі слова (кущик, стежечка, маленький); синоніми (йти, накульгувати, почвалати, вискочити, потюпати та ін).</span>
<span>Гострий зір Василя Голобородька вихоплює з буденного життя вагомі зерна поезії. Своєрідність його бачення світу виявляється в умінні змалювати звичайне в казковому забарвленні, осягти соняшним промінням щось тривожне, часом драматичне. Прикметною рисою Василя Голобородька є вміння поєднувати народно-традиційні засоби з новим змістом, наповнювати музикою свої лаконічні малюнки з життя людини. Коротше кажучи — Василь Голобородько поет з своєрідним світосприйманням, органічним чуттям музики слова, закоханий у життя, яке в його баченні є отією білою казкою, де наче на рушнику, червоні й чорні барви створюють неповторну картину живої дійсності</span>
<span>Жанр: історична пісня.
</span><span>Тема: зображення походу козацького війська до кримського хана
</span><span>Ідея: уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка та його війська.
</span>
1." ...буцім з його чортяка лика дере."
2." Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!"
3." Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить..."
4." батько ноги простяг"
5." Щастя, як горох з мішка"
6." Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить"
7." ...їсть неборак, аж за ушима лящить..."
8." Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!"
9." до білого волосся доспався"
10. "Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за його не віддасть!„
Михайло - дбайливий господар, сумлінно працює в полі, розуміє землю.
Сава - людина дуже складна. Повна протилежність Михайла "не любить землі... Він не буде шанувати землі, як вона перейде до його рук. Але вона не перейде до його рук, як він не зміниться...", - вирішує батько. Він може бути сміливим і рішучим, вміє пристрасно кохати і відстоювати своє почуття, а все ж зрештою стає братовбивцею. Коли здійснив вбивство, він навіть не відчуває докорів совісті.
Анна - вирізняється серед інших дівчат добрим, щирим серцем, скромністю, працелюбністю, але вона викликає лише жорсткі жарти з боку односельців, бо "вміє білля виглажувати і наперстком шити, але тим вона не доробиться ані землі, ані чоловіка. До землі треба з сапою підступати, а до чоловіка - з повними руками".