Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Героєм його невеликого оповідання «Лось» є саме ця велика й красива тварина, що живе у наших лісах. Лось був старий, тому, мабуть, він і провалився в ополонку. Він спробував вибратися, та марно. Лось «усіма чотирма ногами спробував доштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і він вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу».
Тварина могла б загинути, якби не два брати-підберезники. Вони були на березі річки і побачили великого старого лося, що борсався в ополонці. Хлопчиків вразив розпач, який «струменів увсебіч» з очей лісового велетня. Ризикуючи життям, хлопчики допомогли лосеві. Старший з брат
Мені подобалося ігри з дітьми. Тому що з ними цікаво грати, вони борються, і також ці ігри не платять зір, як це роблять комп'ютерні ігри. З дітьми можно пограти у такі ігри як: жмурки, король гори, хованки, та інші.
Авоавораагнлкша вепанвлпн
Між фольклором і літературою існує тісний зв’язок, обумовлений специфікою словесної творчості, в якій відображаються уявлення людини про навколишній світ і закономірності розвитку суспільної свідомості. Однак у фольклорних і літературних творах є принципові відмінності, що визначають їх характерні риси та особливості.
Фольклор в широкому сенсі – це історично сформоване, що ввібрало народні традиції колективне співавторство, яке передає в усній або ігровій формі поетичне узагальнення досвіду багатьох поколінь. Серед фольклорних жанрів виділяють обрядові, пісенні та епічні. До епічних жанрів відносяться казки, перекази, билини, легенди, оповіді, а також малі форми усної народної творчості:
прислів’я;
приказки;
загадки;
анекдоти.
Слово «фольклор» часто вживають у вужчому значенні – для визначення змісту і способу створення словесних художніх образів, властивих саме цим жанрам.
Зародження літератури як виду мистецтва в багатьох культурах пов’язане з розвитком народного епосу. Він служив основою літописів і життєписів святих; принцип розповіді, запозичений з фольклорних казок, використовувався в побудові сюжетів авантюрних і шахрайських романів – прообрази багатьох жанрів сучасної прози; образний лад і ритмічна організація билин, історичних, обрядових пісень знайшли відображення в авторській поезії.
Однак літературні твори не підпорядковувалися фольклорним канонам, мали більш складну композицію, довільно розвиваючий сюжет і могли існувати тільки в письмовій формі, оскільки кожний з них представляв собою оригінальний твір, створений однією людиною.
