1.<span>Організувати виставку літератури ,присвячену Дню української мови і писемності.
2.</span><span>Провести години спілкування: «Мова і писемність у цікавих фактах»,
«Мова—символ єднання та престижу українського народу». </span> 3.Провести вікторини,конкурси,брейн-ринги «Подо- рож океаном рідної мови».
4.Написання диктанту національної єдності.
5.<span>Конкурс творчих робіт про мову.
</span>6.<span>Спецвипуск стіннівок з української мови.
</span><span>7.Провести І етап конкурсу знавців української мови
</span>8.<span>Лінійка,присвячена Дню української мови і писемності.
</span>
Завдання на створення відкритого листа відомому байкарю Леоніду Глібову
Доброго дня, Леоніде Глібове!
Звертається до Вас звичайний читач. Леоніде Івановиче, я глибоко шаную Вашу творчість. Мені дуже прикро, що у часи Вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із Вашими творами.
Мені хотілося б подякувати Вам за твори «Щука», «Цуцик, «Мірошник», «Журба» та багато інших, адже Ваша творчість дуже близька мені. Особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. Ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. Тому у кожного з Ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. Леоніде Івановиче, Ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі.
З повагою ваш палкий шанувальник.
Рекомендації до виконання: На початку листа варто представитись, додати власне ім'я та прізвище, адже автор має знати, хто до нього звертається. Також можна додати власні враження від творчості письменника.
1. Павлусь — козацький нащадок. 2. Прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. Засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. Відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. Допитливість, здатність Павлуся до науки, його товариський характер. 6. Твердість у вірі. 7. Співчуття до невільників, волелюбність. 8. Блискучий план врятування сестри. 9. Любов до рідного краю. 10. Вірність даному слову.
Серед письменників, вибереш потрібне
Сумна звістка надійшла із Севастополя: на 86-му році пішов з життя талановитий український письменник, член Національної спілки письменників України Дмитро Вітюк. Підступна смерть вирвала з нашої письменницької сім'ї чудову людину, натхненного співця далекого минулого і сьогочасного життя України.
<span>Дмитро Макарович Вітюк народився 15 квітня 1917 року в подільському селі Соколівці - нині Ярмолинецького району Хмельницької області. Після закінчення семирічної школи навчався в технікумі, а потім в інституті - спочатку в Дніпропетровському хіміко-технологічному, а з третього курсу - на хіміко-технологічному факультеті Київського індустріального інституту (так тоді називався політехнічний). </span>
У жовтні 1941 року з п'ятого курсу інституту, евакуйованого до Ташкента, Д. Вітюк добровольцем пішов на фронт, спочатку потрапивши на інженерний факультет Академії хімічного захисту, з якого після закінчення прискореного курсу в жовтні 1942 року був направлений в Крим на Чорноморський флот. У складі ЧФ брав участь у бойових діях.
По закінченні війни Д. М. Вітюк продовжував службу, працюючи в хімічних лабораторіях Чорноморського та Північного флотів, без відриву від виробництва закінчив аспірантуру при Кримському філіалі Академії наук СРСР за спеціалізацією "Неорганічна хімія".
Протягом двадцяти років працював науковцем в севастопольському Інституті біології південних морів АН України. Опублікував понад 50 наукових праць та монографію. Художньою творчістю займався давно, але першим оприлюдненим художнім твором Д. Вітюка став роман "Ледеринові теки", що побачив світ 1994 року у видавництві "Український письменник" (м. Київ). Цей роман набув широкого розголосу серед читачів, про нього схвально відгукувалась літературна критика. Саме за цей роман Д. Вітюка було прийнято в члени НСПУ. Другий роман "Кремінний томагавк" вийшов друком у "Бібліотеці часопису "Дзвін Севастополя" (2000 р.), в ньому автор порушує проблеми розвитку науки, її ролі в історії людства, розмірковує над долею людини у наш складний час.
Окрім великої прози, Д. Вітюк писав оповідання та вірші. Його перу належить широке епічне полотно у віршах - поема "Мазепа", котра друкувалася на сторінках газети "Дзвін Севастополя".
Дмитро Макарович Вітюк брав активну участь в роботі севастопольської "Просвіти", в діяльності Кримської республіканської організації НСПУ.
Пішов від нас талановитий прозаїк, чудова людина, великий трудівник, але залишились його книги та нездійсненні мрії.
Світла пам'ять про Дмитра Макаровича Вітюка назавжди залишиться у наших серцях. Хай крем'яниста севастопольська земля, яку він дуже любив, і яку захищав у дні ворожої навали, буде йому пухом!
Кримська республіканська організація Національної спілки письменників України.
<span>Українська громадськість м. Севастополя. </span>
Я вважаю, що так. Тому що коли людина моє високий статус, її будуть поважати. До неї будуть гарно відноситися. Її будуть брати до коледжів і університетів.
