<span>Планетник був маленьким хлопчиком, прилетів із вирію казки як усі ми.
Серед сільських дітей він виявлявся найвправнішим, тому заздрісники відняли у ньго м'ячик, а його прогнали.
Дивній із ньго пастух - не кричить, не торопиться, а худоба у ньго ціла.
<span>Але жодної злої думки не було у ньго в голові.</span></span>
Моїм улюбленим героєм є Федько. Мені він сподобався з перших рядків оповідання. Це надзвичайношвидкий хлопець<span>, у його голові завжди багато якихось ідей, він лідер серед однолітків. Незважаючи на його </span>розбишацький характер<span>, хлопці тяглися до нього, їм було цікаво з Федьком. Вражає сміливість хлопця, коли він не побоявся перейти на інший берег річки по крижинам, які весь час рухалися. Федько завжди </span>говорить правду<span>, навіть коли знає, що батько буде бити ременем. Хлопці не дружили, але коли Толя потрапив у льодяну пастку, Федько не роздумуючи кинувся йому на допомогу й </span>врятував життя<span>. Він ніколи не видавав своїх друзів, не кажучи вже про зраду. Федько </span>був халамидником<span> лише зовні. Душа в нього була прекрасною, чесною та порядною. На жаль, хлопчик загинув. Мені здається, що коли б Федько залишився жити, з нього вийшла б чудова людина.</span>
У грудні 1845р Т.Шевченко,гостюючи на Переяславщині занедужав на запалення легень.У ті часи ця хвороба була смертельною ,тому поет вирішив написати прощального вірша ним і став заповіт проте так він був названий пізніше спочатку вірш був без заголовка а потім мав різні назви Завіщаніє,думка лише після смерті дістав назву заповіт
<span><span>Где поставить запятую?
</span><span>Очень-очень
Странный вид:
Речка за окном
Горит,
Чей-то дом
Хвостом виляет,
Песик
Из ружья стреляет,
Мальчик
Чуть не слопал
Мышку,
Кот в очках
Читает книжку,
Старый дед
Влетел в окно,
Воробей
Схватил зерно
Да как крикнет, улетая:
- Вот что значит запятая!</span></span>
