Галька проявляє симпатію до Вітьки. Вітька подумав,що вона зрадила йому з Петьком. Сам Петро признався сидячі у вязниці з Вітьком,що він лише хотів наполоти кукурудзи і в жодному разі не кохає Галю. Також Вітька і Галя також цілувалися і ходили разомо світлими ночами,що і підтверджує що Галя проявляє симпатію до Вітьки
У кожного міста є моторошні розповіді та байки, які розказують біля вогнища та лякають неслухняних діток. У Києві - це Лиса гора, на Хмельниччині - катакомби під фортецями, Захід України славиться містичними лісами.
Чому у нашому місті не повинно таких бути? І вони є.
Перш за усе - будинки з привидами. Найбільш відомий будинок з примарами знаходиться на Забалці. Мало хто з херсонців не чув легенди про нього. Бере свій початок ця історія в повоєнні роки, коли заїжджий табір циган зупинився у цих місцинах. Звісно, що у таборі була одна циганка, яка промишляла «чорними справами»: наведенням пристріту, псування, хвороб. Загалом - відьма. Такі її послуги користувалися попитом у місцевого населення, і гроші у відьми водилися. Далі історія інтерпретується по-різному. Чи то її згубили рідні сини за пожитки, чи то штрафбатівські бійці згубили.
Покійну поховали на околиці кладовища. А уже в 90 -х роках почалася забудова цієї території, і частина могил була вирита, серед них опинилася і могила відьми. Ну і як у казках - почалися потойбічні явища. Меблі в будинку самі рухалися, посуд билася, речі самозаймаються. Будинок змінив кілька власників, але жоден не зміг тут прожити більше 3-х місяців.
Інший же будинок з привидами знаходиться в с. Комишани. Великуватий дім з двома башточками був збудований бізнесменом для своєї молодої дружини. Але сімейне життя не заладилося, і будинок за рішенням суду слід було поділити між подружжям. Чоловік не зміг стерпіти такої поразки і застрелив власну матір і себе. Дружина вселилася на свою законну половину, але навіть після смерті колишній коханий не хоче здаватися і всіляко нагадує про свою присутність.
Не обійшлося й без проклятих перехресть. За даними ДАІ, які ведуть детальний облік всіх аварій, в Херсоні існує 3 найнебезпечніших перехрестя:
- перетин вулиць Іллюші Кулика і Ладичука ;
- проспект 200 років Херсона - вулиця Карбишева ;
- перехрестя вулиць Комунарів та Горького.
Дивина у тому, що на всіх цих перехрестях встановлені світлофори, дороги рівні з хорошим оглядом, немає стрімких скель, що закривають видимість конструкцій, будинків і дерев. Як правило, більшість аварій закінчуються летальним результатом. Тільки за 2007 рік на перехресті вулиць Комунарів та Горького було скоєно 11 ДТП, за 2008 рік - ще 10 аварій. На перетині вулиць Іллюші Кулика і Ладичука траплялися навіть по дві аварії за день. Незважаючи на вжиті заходи, люди продовжують гинути на перетині цих доріг.
Херсонський студент - не студент, якщо не чув історій про привидів гуртожитку. Щойно заселишся туди-на тебе сиплеться град розповідей, як хтось тут, через щось загинув. По більшій мірі це міфи та вигадки. Але, але, але. Недобра слава панує навколо гуртожитку Вищого професійного училища № 2. Не так давно з вікна приміщення вистрибнула 17 -ти річна студентка даного ПТУ. Цікаво, що жодних причин покінчити життя самогубством у дівчини не було, а пояснити причину свого вчинку вона не може. Постраждала стверджує лише, що протягом кількох днів їй снилася відьма, яка доволі «живо» її душила. За деякий час до цього з нещасливого гуртожитку випав 18-річний хлопець. У даній історії також не все просто і питань більше ніж відповідей. Ще двох студенток першого курсу викладачі змушені були направити до психіатричного закладу, оскільки у них спостерігалися напади паніки і гостре небажання повертатися в гуртожиток. І знову ж таки-лише чутки та інтернет-байки.
От саме цікаве стосуєтьсябудівель часів Катерини, а самепідземних катакомб, що тягнуться ледь не під усім Херсоном. Мало відомо, що саме криють у собі ці темні та сирі тунелі. Існують, навіть, розповіді про піратське сховище. Як відомо на порозі 20-го століття близько Херсону заробляли на життя пірати свого часу. Так ось. Парове судно «Софія» тримало маршрут з Одеси до Хорлів. Як уже зрозуміло-їх захопили пірати. Вичистивши кишені та трюми корсари зникли на шлюпках у невідомому напрямі. Згодом до берегу прибило ці самі шлюпки без жодного натяку на людей. Уся легенда зводиться до того, що херсонські бандити заховались у катакомбах та їх там завалило. І по цей день можна почути відлуння їх голосів. Зараз же навряд хтось шукатиме ці скарби, особливо побачивши, як вправно облаштували у штольнях свої табори бомжі.
Звісно, ще повно містичних та страшних історій про місцини Херсону. Ті ж набережні, пустеля, колодязі, покинуті фабрики, заводи та храми. Але нехай це залишається незвіданим. Адже у кожній казці є доля казки.
Театир зародився в Греції, спочатку він був частиною релігійного обряду. Сцена була кругом,покритий дерном, навколо вівтаря Діоніса, греки танцювали. Для того, щоб глядачі могли спостерігати те що відбувається сцена встановлювалася біля підніжжя пагорба.Таке розташування послужило початком традиційного устрою грецьких
театрів у вигляді півкола сидінь, розташованих на схилах. «Театр» -
слово грецького походження, що означає «місце для огляду».
У 500
році до н.е. був побудований театр в Афінах, він був круглої форми і
називався партером. За межами кола шикувалися приміщення, які виглядали
велично і служили фоном для того, що відбувається на сцені. У цих
приміщеннях актори переодягалися. Декорації та штучне освітлення майже
не застосовувалося, так як спектаклі проходили в денний час.
<span>В поэзии «Как ребенком, бывало...», написанной в начале февраля 1897 года, в самый раз в предчувствии весны, речь идет о физических и душевных мучениях лирической героини, которая, «хотя в сердце боль доходила», не сознавалась в этом. Она была немного гордая, смеялась, чтобы не плакать. Но теперь, когда силы почти исчерпаны и жизнь на грани, героиня боится подвергаться беспощадному оружию смеха, учитывая, что вот-вот с ее уст сорвется острым, злобная эпиграмма, поэтому, «забыв давнюю гордость», она плачет, чтобы не смеяться. Значит, что жизнь играет с человеком в страшные, бессмысленные шутки, заставляя ходит по краю пропасти, находиться на границе жизни и смерти, которые не раз ощущала Л. Украинка.</span><span>Философскими раздумьями о жизни и смерти пронизано стихотворение «Тишина морская». Автор использует художественный прием параллелизма. Изображая природу, морскую тишину, «ясное небо, ясное море, ясные тучки, ясное солнце», поэтесса восторгается вечной красотой золотистых волн, их беспредельностью, вековым величием. Кажется, будто по морю пролегает тропинка, которой продвигается лодочная, с ее весел спадает искрящееся золото. Душа лирической героини, ее сердце испытали много горя в жизни, поэтому стремятся такого же покоя, как и золотые морские волны. По этой причине в тексте находим слова, которые выражают желание сесть в эту странную лодку, оттолкнуться от берега и «далеко восточнее солнца золотым путем поплыть!» Фактически маленькая лодочная среди моря, тропинка, путь от востока солнца к мероприятию символизируют переход к другому миру, где нет страданий и мучений
. В том мире героини не страшны ни ветра, ни подводные камни, она называет его краем «вечных лучей». Л. Украинка поднимает философскую проблему сущности бытия, его конечности, проблему жизни и смерти. Героиня поэзии не боится смерти; она воспринимает ее, как лишение от всего страшного и плохого, что пришлось перенести за жизнь, как переход к новому, лучшего этапа, когда тело не страдает, а душа получает вечный покой.</span><span>В поэзии «Мечты» лирическая героиня упоминает детство, когда ее очаровывали гордые, отважные пленные, которые имели мужество отказаться от жизни, лишь бы только не быть покоренными. Такие легенды ее захватывали, такие образы мерещились во время горячки, когда обнаруживала себя болезнь. И хотя детство прошло, и мечты не исчезают, героиня верная своим принципам, учитывая, что считает, что кровь, пролитая за честное знамя, не напрасна
. В данном произведении чрезвычайно тесно переплелись социальные и личные мотивы творчества Л. Украинки
. В целом, мы понимаем, что речь идет о борьбе с болезнью, а с другой - видим и призыв к общественной борьбе за лучшую жизнь, в котором превалирует духовная основа.</span>
