Цитатная характеристика.
«Наибольшей мечтой стало самому что-то посеять и чтобы оно взошло. Мальчик и делал это, наследуя маму».
«Закутанный в платок, концы которого пущены под подмышки, с закаченными рукавами и длинными полами, в лаптях, намотанных до колен, был похож на девушку, а еще больше на какое-то проявление, будто бы он и не мужского пола. Глаза быстрые. Руки хваткие».
«Малый? Пусть он и без штанов, но больше знает другого старика, больше, чем я!».
«Но и никто не мог сравниться с ним, играя в лапту».
«Никогда не имел свободной минуты: гнали на барщину, и он шел, как не с косой, то с цепом,- косил, молотил. Осенью садил деревья. Выкапывал в лесу дубки, кленочки, яворки и тыкал их, где было место: вокруг дома, край улицы, возле колодца. Зимой возился с гноем, разносил его на огород и на поле. Когда утомлялся, растирал снегом руки и лицо - они горели как жар. Еще и не пахло почками, заготовлял живцы, пряча их в погребе. А с теплом ощипывал дички. Кто просил, никому не отвечал отказом».
«Выкопанные и пересаженные им деревца не сохли. ...Прищепы его принимались, так как он не щеплял на вербе груши».
«И все село сверялось по нему. Люди помнили, как он посеял рано - и уродило, как посеял позднее - и тоже уродило. А когда вызвал тучи и накликал дождь, никто не колебался: он не что-нибудь - мудрец, Планетник...». «Не было такой работы, которую не осилил бы или которой сторонился бы. На его дворе не залеживался не то что гной, а и синячка. Со своего поля он пособирал и повыносил камешки.. Наковывал жерна, исправлял кожи, шил кожухи. Корова не могла отелиться, звали и помогал корове. Лечил коней, которые хромали. Готовил зелье от разных болезней. А детям делал свистки и свирели. Одного только сторонился - не вступал в корчму, отказываясь от могорыча: “Мне и так весело”».
Світ творчості А. Малишка — ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого.Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домівкою, спогади, пов'язані з дитинством та батьками. З біографії автора ми знаємо, що понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї. Нікому не дозволяв ображати її, завжди ставився з великою турботою. Тема материнства, вдячності сина матері відобразилася й у віршах Малишка. Мабуть, най- відомішим текстом поета є «Пісня про рушник». Мені дуже важко читати цей текст як звичайний вірш — мелодія пісні настільки тісно пов'язана з поетичним текстом у моїй уяві, що я мимоволі починаю наспівувати. Багато віршів поета потім стали піснями.Про значення творчості Маїишка промовисто свідчить випадок, що стався в моїй родині. Нещодавно я, як завжди, розповідав бабусі про новини в школі, розповідав, що ми вивчаємо, і згадав про пісню, що починається словами «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» Бабуся трошки здивуваїася: «Ви досі вчите народну творчість? Хіба ви не закінчили цю тему?» Коли ж я сказав їй, шо ця пісня не народна, а написана А. Мачишком. слова якого поклачи на музику, бабуся навіть не одразу повірила. «Дивно, я все життя вважала, що це народна пісня», — сказата вона. Мабуть, це велика честь для поета — створити тексти, що знатимуть і любитимуть люди.Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв'язок із домом:Та де б не ходив я в датекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.<span>Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це почуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.</span>