Мій улюблений герой цього твору, як не странно ,Павлусь.
Бо він, у свою маленьку віку, дуже сильний і хоробрий. Він сам вирушив у не легку подорож, це було самогубство, але він пішов туди, заради сестри.
Коли він попав до ворога, він не відмовився від віри. Він терпів знущання,але не піддавався ворогові .За допомогою хитрощів він обдурив Хана, і через свій розум сміг знайти свою сестру.
Він хоробрий, добрий, милосердний, розумний.
Саме ці риси роблять його моїм улюбленим героєм.
Відповідь: Замок був володінням поляків-шляхтичів Чарнецьких. Коли рід повернувся до Польщі, замок захопили левенці (опришки). Саме вони добре озброїли цей замок та зробили з нього приміщення для військових вартових.
Цитати з тексту: "...замок "Орлине гніздо"... належав до роду Чарнецьких; відтіля вони налітали на ратаїв
українських, на сусідніх панків і шарпали в своїх пазурах неслухняних
схизматів.Чарнецькі зняли крила і до Варшави полинули, а гніздо своє лишили на
безбаш; його незабаром, після січі під Корсунем та Жовтими Водами,
захопили левенці, батави з Дністровського полку, з сотником Завістним
на чолі, і озброїли добре як вартову наддністрянську стражницю".
Я розумію ці рядки так: Не потрібно витрачати своє життя на непотрібні, несуттєві речі. Життя може пройти непомітно. Треба встигнути за своє життя спробувати все що можливо адже ти не знаєш що буде завтра.
Душа вже навіки ув'язне у тому болоті людського життя, навіки утративши волю й свою духовну красу бо сліпо йшла до пастки, до невольного людського життя піддавшись тиску його.Лукаш мав прекрасну талановиту, барвисту душу наповнену гармонією укупі з природою.Трагедія полягає у тому, що високопоетична та духовно збагачена душа полинула із світу духовності у буданність. накинуши на себе ярмо неволі й бід, промінявши духовне багатство на матеріальне й приречена на біду. злидні і скору смерть.
У листах вирізняється тематика, важлива для обох співрозмовників. Оскільки саме виховна ціль є головною в цьому спілкуванні, коло тем окреслює Учитель. Однією з таких тем є здоров’я – духовне і тілесне, – саме так, з акцентом на духовному як первинному чиннику формування гармонійної натури. «Якщо ти здоровий, я радію; якщо ти до того ще й веселий, радію ще більше, бо веселість – це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена будь-яким пороком, не може бути веселою,» – звертається Г. Сковорода у 18-у листі до юного Михайла