<span>У казці прославляється мудрість і кмітливість простої дівчини, яка зуміла перехитрити пана.</span>
Чисту правду вам сказати не боюсь: так, насправді Недоладьком я зовусь.Ще не все у мене зовні до ладу.І накульгую я трохи, як іду.І очі в мене різні,і ніс — кривий.Та це велике щастя,що я — живий!А як у грудях серцене мертве, а живе,то вирівняти можна усе,що ще криве!От такий компот!Я запевнити від серця можу вас,що всередині у мене все гаразд!Є там чесність і хоробрість,доброта і совість є.Ну, а зовнішність частеньконас обма-ню- є!<span>От такий компот!</span>
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?…
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
За степи та за могили,
Що на Україні.
Діброва-дуброва, гай, роща