Прийшла осінь.
Дерева стоять голі. Часто йдуть дощі. Сонце не визирає і не гріє. У садах дозрівають пізні сорти яблук, груш, слив.
У школах розпочалося навчання.
Зі злості, що тухольці завчасно дізналися про наближення ворога й залишили <span>село</span>
Це портрет Василя Жуковського.
Епітети: «синє море», «серце козацьке»; неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті
метафори: «грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»;
риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»
Школа-мій другий дім. Вона дає мені можливість стати розумним, готує до дорослого життя, допомагає вирости справжньою людиною. Я ціную ії, люблю і завжди хочу бачити ще кращою.
Якби я мав можливість, то зробив би так, щоб в школі завжди було тепло, навіть в сильні морози. Хотів би, щоб оформлення кімнат часто змінювалось, відтворювало різні куточки світу. А ще-сучасне обладнання для кожного учня, індивідуальні зручні парти, можливість самому визначати періоди навчання і відпочинку, бо всі втомлюються по різному. В класах-по 8-10 учнів, які обирають предмети до душі. Мені дуже подобається астрономія, а вивчатиму Ії ще не скоро.
Гарному не має меж. Я розумію, що в майбутньому школи будуть нагадувати наші сьогоднішні мрії. Та жаль, що це буде ще не скоро і я не зможу навчатись в такій школі.
Школо, мила школо!
Ти мій шлях до знань,
Ключик до майбутнього,
До здійснення бажань.
