Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
«Добрий день, дорогий український солдате!
Зараз весна – прекрасна пора, ми – одинадцятикласники – незабаром складатимемо випускні іспити. У нас, в Дніпропетровську, все спокійно, бо на сторожі наших мирних буднів на блок-постах окупованих ворогом Донеччини і Луганщини стоїш ти. Я розумію, як тобі нелегко у зоні АТО, адже там свистять смертельні кулі і чатує смертельна небезпека.
Я навіть не знаю, хто ти. Можливо, молодий хлопець, а можливо, уже батько, чоловік. Але я знаю точно: ти – Герой. Ти – той, хто віддає життя за майбутнє своєї Батьківщини, за моє майбутнє! Тримайся, все буде добре. І я дуже сподіваюсь, що востаннє ми відстоюємо свою територію. Ми – нація, яка буде цвісти завжди.
Я часто бачу фотографії наших українських бійців у соціальних мережах. Незважаючи на смертельну небезпеку, ворожі кулі і «Гради», наші солдати мають щирі посмішки, хоча очі у них втомлені. Інколи мій розум навіть не хоче сприймати інформацію, що наша мирна Україна зараз знаходиться у стані війни. Але це не сон, ця війна йде не в далекій країні, а на жаль, у моїй вишневій сонячній Україні. І хлопці в уніформі і з автоматами – це реальні люди, серед яких є багато моїх земляків-дніпропетровців.
Дякую тобі, український солдате, мій сучаснику, за те, що зараз ти перебуваєш там; за те, що ти борешся за моє щасливе майбутнє, за життя людей і, звичайно, за нашу Україну. Дякую тобі, друже, за те, що ти, прагнучи захистити всіх нас, підставляєш своє тіло під смертельні кулі. Будь певен, ти потрібен нам, потрібен Україні, потрібен усьому народу. Я не знаю, для кого саме пишу цей лист, але вірю, що читатиме його справжній патріот, щира, благородна, мужня людина.
Принагідно хочу подякувати і твоїй мамі, дорогий мій солдате! Величезне спасибі твоїй мамі і всім матерям, які виховали таких славних синів УКРАЇНИ! Я вірю, що такі люди, як ти, незважаючи на величезні труднощі в АТО, на невчасне або неповноцінне харчування і матеріальне забезпечення, ворожі кулі і снаряди, перебування у зоні постійного смертельного ризику, захистять нас від російських терористів. Слава Україні! Героям слава!
З повагою учениця ЗСШ №66 м. Дніпропетровська
Сергійко та Митько познайомились в школі. Тільки, що вони закінчили п'ятий клас, і переходять до шостого. Приблизно їм по 12-11 рочків.поєднує їх вік, інтереси , поведінка, риси характеру. Хлопці дуже люблять природу ,вони дотепні , велико душні, кмітливі, наполегливі . Головне вони вміють дружити , турбуються один про одного, швидко вирішують конфліктну ситуацію.Я відношуся до них дуже справедливо і чесно.
1. Полонені німці - щирі будівники
2. Нагідки Фрідріха
3. Злі діти розорили їх, ще й хрестик із прутків поставили
4. Фотокартка
5. Хвороба фрідріха
<span><span>6. Прикраси із цегли</span></span>
<span>7. Самогубство
8. Жовтогаряча квітка<span>, що розцвіла на клумбі.</span></span>
<span>9. Рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. </span>
<span>10. "Ви не знаєте, де наш тато?"</span>
<span> </span>
1.)На весні 12412.)Тугарин кримезний як Дуб3.)Скромна та ніжна Мирослава4.) День ловлі Ведмедів5.)На дівчину напала скажена ведмедиця6.)Стародавнє село Тухля <span>7.)Просить у Боярина руки його доньки</span>
