Жанр: співомовка Тема: розповідь про повернення пана із-за кордону і про хитрого гуменного. Ідея: уславлення кмітливості, мудрості гуменного. У співомовці «Гуменний» засуджується байдужість та безвідповідальність пана, хитрість та підступність прикажчика, його небажання визнати свою провину. Співомовка «Гуменний» побудована у формі діалогу між дідичем (так називали пана, великого землевласника) та гуменним (так називали прикажчика, що організовував роботу на току поміщика). Гуменний мав би почати розказати про лихо в маєтку пана через пожежу, що виникла на тіку, де він організовував роботи. Автор розмістив події, що сталися в родині дідича, в іншій послідовності, щоб підкреслити як хитрий гуменний хоче зняти зі себе відповідальність за всі біди. Але так багато лиха сталося в родині пана через те, що він мало уваги приділяв своєму маєткові та родині, напевно, дуже часто бував поза домом. У співомовці «Гуменний» висміяно негативну рису дідича: байдужість.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/stepan-rudanskiy-gumenniy-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Біла ворона означае <span> — про людину, яка різко виділяється серед інших своєю поведінкою чи своїм зовнішнім виглядом</span>
Тарас Григо́рович Шевче́нко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.Народився 25 лютого (9 березня) 1814[3] у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко козацького походження.Згідно з родинними переказами його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися в Україні XVII–XVIII ст. Ці повстання були жорстоко придушені і нормальне суспільне життя у регіоні Черкащини, Полтавщини, Київщини, Брацлавщини на тривалі роки було порушене. Основна частина місцевого населення була закріпачена і зубожіла.
Описание природы
Я вышел(а)на улицу чувствую свежый воздух душистых цветов, мелкая зелёная травка чуть щекочет мои ноги.
На Яблоньках растут сочные яблоки..
Люблю эту красивую природу!
Як ніде зв'язок минулого з сьогоденням простежується у Чехова.
У 1904 році була поставлена п'єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, в якій автор зображує прощання господарів з родовим дворянським гніздом. Тема ця була вже не раз висвітлена до Чехова літераторами другої половини XIX століття. У п'єсі автор торкається проблеми батьків і дітей, любові, страждання. Але головне - на прикладі долі дворянської садиби автор розглядає сьогодення і минуле всій Росії.
Центральним чином, що об'єднує героїв п'єси, безсумнівно, є вишневий сад. Для Раневської сад - це місце, де вона народилася і прожила своє життя, де жили її батьки, батьки батьків. Любов Андріївна просто не розуміє свого життя без саду, він для неї - символ минулого. Вона є його господинею і душею. До неї постійно тягнуться люди, хоча у неї, як і в інших, є свої вади, один з яких - легковажність. Вона жадає яскравою, насиченою життя, повної радості і насолоди.
<span>Раневська не до кінця розуміє, що її чекає розорення, продовжує смітити грошима направо і наліво, в той час як Варя годує всіх молочним супом в цілях економії. Любов Андріївна продовжує думати, що все життя йде як і раніше. На пропозицію Лопахина розбити на ділянки землю, здати її в оренду дачникам, а сад вирубати, вона відмовляє, говорячи, що вишневий сад згадано в “Енциклопедичному словнику”. Але головною причиною відмови є те, що загибель саду для Раневської - її загибель. Вона звикла до нього, живе ним, і вирубати сад для неї означає змінити ідеалів і життєвих цінностей. Тому вона відкидає пропозицію Лопахина і йде назустріч своєму краху (як соціальному, так і фінансового).
</span>