Ось опис з тексту:
А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. Кругом обняла його
річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. Через річку йшла до воріт
гребелька. А ворота в Череваня не прості, а державськії. Замість ушул —
рублена башта під ґонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо
од верху до низу цвяховані. Бувало тоді, у ту старовину, таке, що і
вдень і вночі сподівайсь лихого гостя — татарина або ляха. Так над
ворітьми у башті було й віконце, щоб роздивитись перше, чи впускати
гостя до господи, чи ні. Над щитом — гостроверхий гребінь із дубових
паль, а округ хутора — годящий вал.
Я дуже люблю свято дня народження! Посмішки, квіти, привітання, смачний пиріг, спілкування з друзями, та звичайно ж чудові подарунки.
Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уяви ту турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення.
Мій день народження був зовсім недавно. Батьки подарували мені планшет, про який я дуже давно мріяв, та який потрібен не лише для розваг, а також для успішного навчання. Бабуся ж зробила мій найулюбленіший пиріг з шоколадним кремом.
Мені було дуже приємно, що бабуся пам’ятає про те, що самого раннього дитинства я обожнюю сам цей тортик. Тим більше, що подарували мені його дуже ефектно. Увечері, коли уся родина зібралася за святковим столом, мої рідні вимкнули світло, запалили свічки та внесли торт до кімнати, під пісні та поздоровлення. Це було так красиво, так чарівно, що я відчував себе,немов у казці!
На свято я запросив своїх друзів, котрі також потішили мене чудовим подарунками. Наприклад, мій друг Сашко, знає, що я дуже люблю читати, то він подарував мені дві чудові книжки, по які я мріяв уже декілька місяців. Однокласник Андрій, пригодовував для мене дуже красивий набір для малювання, до якого входить альбом, набір пензлів та широчезна кольорова палітра фарб. Річ у тім, що я захоплююсь малюванням та навіть навчаюсь у художній школі, тому подарунок мого товариша, прийшовся як раз до нагоди і тепер, кожного разу, коли я починаю малювати, то згадую Андрійка з великою вдячністю.
А найдововижнійший та найприємніший подарунок зробила мені подружка Оленка. Вона власними руками зробила для мене велику та яскраву вітальну листівку та написала у ній поздоровлення у віршах , які також склала сама! Так чудово та оригінально мене ще ніколи не вітали!
Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок до дня народження повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!
Пей горобец пей ищораз пей и водку пей
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «.... в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
<span>Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!</span>
