Героєві Павлентієві пощастило вижити під смертоносним градом війни. Але як жити далі? Хату розірвало бомбою, батько загинув на фронті. Нема в що одягнутись. І як каже його мачуха Ялисавета: «А що їсти? Хліба намолотили тільки у державу і то не хватило до плану». (Доречно запитати: «А держава — це не її голодні люди?»). І Павлентій вступає до ремісничого училища, бо там давали не тільки професію, а й сяку таку одежину (навіть шкарпетки, які багато хто із підлітків одягнув вперше у житті) та пайку хліба з сіллю. Павлентія насправді звати Павлом. Та він сам себе так назвав «для солідності». Він невисокого зросту, слабосилий, але добрий і делікатний. У почуттях і думках набагато доросліший, ніж мало б бути на його вік. Училище розташоване у райцентрі, а хлопці живуть у селі. Ходити треба щодня і не один кілометр степом — у темряві, у непогоду, ще і вовків розвелося вдосталь. Та і серед людей вони теж не перевелися. Ця повість — ніби відрізок із життя самого письменника. Мабуть тому вона і вийшла такою щемкою і хвилюючою. Читаючи її, не один раз стисне горло, а на очах виступлять сльози, хоча в повісті все тихо й мирно, герої її сторінок молоді й здорові, а деякі епізоди написані з тонким гумором. Ця повість так і «проситься» на екран).
Prosti no kakie "eti voprosi" to imeesh vvidu... ih tut net esli chto...
<span>Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них наяд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.</span>
Ответ:
Відурочено уроки,
Відперервано перерви:
Ми не ходимо до школи –
Заспокоюємо нерви.
Відконтролено контрольні,
Відоцінено оцінки –
Будем свято святкувати
Новорічної ялинки.
Буде зимно-сніжно-дивно,
Буде вогників без ліку:
Задля того ми й вчимося,
Щоб довчитись до каніку…Объяснение:
<span>Смысл жизни в творчестве, в процессе созидания, создании нового. А вот в чем это выразится, не так важно, у каждого человека свои цели. Кто-то творит в бизнесе, кто-то в искусстве, кто-то в семье. В разных видах деятельности в основе лежат разные энергии: красная, оранжевая. желтая,... Смысл жизни – выбрать ту сферу деятельности, в которой человек может реализоваться, которая ему интересна. Эта сфера деятельности по уровню сложности должна соответствовать способностям человека, чтобы он мог достигать поставленные подцели. И в то же время постоянно должно быть что-то новое, что будет вызывать интерес познания.</span>
<span>Когда наши цели реализуются, то растет энергетический потенциал по конкретному виду энергии, и общий потенциал в целом. Возникают новые, более сложные цели, и процесс творчества все больше и больше захватывает нас. Жизнь наполняется ощущением смысла.</span>
