про хуху моховинку
Хто маленьке гарненьке м'якеньке
У соснах лісах живуть
їх бачать лиш діти
та батьки їм невірять
Мабуть йшлося про те,що так, мы живемо в цiй невмиручiй добi вiдродження, як казав Захар Берут.Але щоб вона незникала треба ii не порушувати:не воювати(Як в повiстi "Захар Беркут" коли йшла вiйна мiж татато-монгольською навалою),не красти,не ображати та iнше....Багато столiть йшли вiйни iз-за непорозумiнь людей.Нашi дiди та прадiди проливали дорогоцiнну кров за нашi днi-за днi без вiйн,вбивст,крадiжок.Чи можем тепер ми iх порушувати?Чи змогли б?
Література як відомо є дуже важливим джерелом для історії , адже звідси ми можемо дізнатись про те, як колись жили люди , які важливі події відбувалися. Саме із творів ми дізнаємоємось про вже забуті традиції народу, про погляд тогочасних людей на світ і на все що у ньму відбувається
Я гадаю , що хоч х<span>лопчик і втратив батьків, але був не самотнім. Про нього піклувався дядько, піклувалися сусіди і шкільні друзі. Климко допомагав дядькові і сусідам, був гарним другом для своїх товаришів. За натурою хлопчик був спокійним, він більше слухав, ніж говорив, до нього тягнулися інші діти. Він нетерпляче чекав, коли той увечері прийшов додому. І нехай це було крихке і не таке багате щастя, але ж це було щастя, та хвиля війни стиснула, зім’яла, збила і його.</span>