1. Метро під свинарником. Свиня Манюня.
2. Бій биків з участю корови Контрибуції
3. Пригоди у Києві.
4. Екзамен. Перездача.
5. Ява-Кукурудзо шукає для себе острів для підготовки до екзамену.
6. Порятунок з колодязя Собакевича.
7. Утопленик. Незнайомець з тринадцятої квартири.
8. Добрий Максим Валер’янович.
9. Нічні пригоди у печері.
10. Розкрита таємниця годинника.
11. Дива діда Соломона.
12. Лихо в селі.
13. Відважний Ява.
14. Троє невідомих.
15. Весілля лейтенанта і вчительки.
Він був допитливим, до того ж дуже любив читати. Можливо це і було його слабкістю.
Епітети : ліс живий; добрі очі; старезні пні; кошлаті поторочі; білі вальси радісних беріз; сонний гриб в смарагдовій куфайці; багряне сонце; сивою сосною; малі озерця; втомлені громи.
Метафори: цей ліс живий; вальси радісних беріз; і сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс; показує кіно; малі озерця блискають незлісно; поїдемо поговорити з лісом.
Гіпербола: ліс живий; гриб дощу напився; ведмеді забивають доміно; поїдемо поговорити з лісом
Дорогий Павлусь!
Мені дуже сподобався твій вчинок. Він був дуже героїчним. Адже не кожен зможе у такий юний вік відправитися на пошуки сестри! Залишайся таким завжди!
(своє ім'я) (клас)
Наддніпрянщини, їх непересічних героїв, серед яких непереможний Трьомсин Богатир. Герой народних казок, легенд, реальних історичних подій, майстерно інтерпретованих І. Манжурою в однойменний літературний твір – поему-казку “Трьомсин Богатир”, живе в літературі Придніпров’я не одне століття, уособлює найвищі неперехідні духовні цінності, які шануються в усьому світі, відображає безмежжя поетичної вигадки нашого народу, згуртовує українців і водночас єднає і братає з іншими народами. Цей образ назавжди увійшов в історико-культурний простір Дніпропетровщини, є гідним втіленням історії і слави запорозького козацтва, монументом віковічній мрії людства про найдорожче – про щастя, любов, вірність, справедливість, свободу, про торжество світлих почуттів над темними силами.
Автор твору – Івана Івановича Манжура (справжнє ім’я; псевдонім – Іван Калічка, Іван Мара, І. М-ра; 20.10/1.11/1851, Харків – 3/15/05.1893, Катеринослав, тепер Дніпропетровськ), ключова, знакова постать в літературному та науковому житті Придніпров’я. Більше двадцяти років свого короткого, сповненого трагедій життя (раннє сирітство, постійний нагляд поліції, цензурні утиски, матеріальні нестатки) прожив на Катеринославщині (1872-1893). Український поет, фольклорист, етнограф, ім’я якого стоїть поряд з іменами найвидатніших діячів вітчизняної літератури другої половини ХІХ ст., своєю багатогранною творчою працею засвідчив широкому загалу на існування та активний розвиток етнографії та фольклористики на Півдні України, сприяв відродженню та розвиткові національної культури, літератури, мови, стояв біля витоків зародження української дитячої літератури в Катеринославі та видання перших книжок для дітей, став першим дитячим письменником-казкарем краю. Високу оцінку його діяльності дали О. Потебня, М. Сумцов, І.Франко, П. Шейн, І. Березовський, М. Бернштейн [1]
