<span>Потрібно відноситись до людей так, як ти хочеш щоб вони відносились до тебе. За будь якими обставинами ти повинен допомогти свому товаришеві недивлячись нінащо. Потрібно бути добрим, щедрим та завжди допомагати один доному. Вирішувати всі проблеми разом, якщо вони стосуються двох людей. Наприклад Ява і Павлуша (з твору "Тореадори з Васюківки) вони завжди все робили разом, навіть якщо вони посваряться, то всеодно миряться та далі шукають собі пригоди. </span>
Батьківщина — що вона для мене значить
...Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну...
В. Сосюра
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі — в нашій славній Україні.
Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави.
Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене — це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, — земля моїх пращурів!
Батьківщина — це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувала у світі.
Батьківщина — це все, що мене оточує: і небо, і зорі; ліси і поля; люди, які поруч зі мною в радості чи смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди.
Нехай рідна земля пошле нам силу для життя. Подивімося на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полинемо аж до сонця і зірок і поглянемо на трепетну Землю, — і тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, — і це Україна, співуча рідна моя земля.
История живет в нашем языке и в песне.Слово нам доносит из глубины веков радости ,надежды ,и горе наших предков. Язык-это душа народа .Ребенок растет ,слышит первую сказку ,первую песню.В её сознание вместе с матерински словом ,входят обычаи народа.(Можешь что то изменить и перевести ,не знаю подойдет или нет)
Вот еще :Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери.Людина завжди намагалася пояснити світ, який її оточував тому сформувалась міфічна символіка. Український фольклор на язичницькій основі почав розвиватись і досяг розквіту ще задовго до прийняття християнства на Русі.
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. Це прислів'я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно-побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор.Усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення. ми повинні зберігати наш скарб,що б жити і пам'ятати наших предків ,і зрозуміти <span>сенс життя!</span>
1." ...буцім з його чортяка лика дере."
2." Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!"
3." Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить..."
4." батько ноги простяг"
5." Щастя, як горох з мішка"
6." Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить"
7." ...їсть неборак, аж за ушима лящить..."
8." Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!"
9." до білого волосся доспався"
<span>10. "Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за його не віддасть!„ </span>
<span> Байка про два мурашника </span><span><span>Жили-були два мурашника, які дружили. Влітку, вони
збиравши ягоди посварилися і шукали причину один одного образити. Їхав кінь, а
на возі сидів розгніваний чоловік та у гніві роз</span>’їхав перший мурашник. Другий мурашник сміявся,
знущався з першого мурашника. Але вбитий горем мурахи працювали не покладаючи
рук. Минуло чотири години і кінь з возом повертався додому тієюж дорогою.
Чоловік, який страшенно хотів їсти не замітив і другий мурашник,роз’їхав його. Та перший мурашник не сміявся,
бо знав, як це образливо. </span><span> Отож на себе не надійся, чужому лихові не
смійся. </span>