Відповідь:
Вона любила свою землю і покинула Батька заради безпеки рідної землі
Пояснення:
Історичне минуле – це життя людей, воно складається протягом багатьох століть.
З історії країни ми дізнаємося про великих особистостей, таких як Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, козаки які билися до останнього але не здалися. Ми прагнемо бути схожими на них, пам'ятаємо їх величезний внесок в розвиток нашої держави.
Треба знати головні історичні події, щоб знати, як жили наші предки, щоб не допустити колишніх помилок, не допустити глобальних катастроф.
Я вважаю, що історія повинна бути одним з головних предметів для вивчення в школі, поряд з українською мовою і математикою. Важливо, щоб сучасне покоління не забувало історії своєї країни.
Тема: зображення ліричної героїні, яка передає радість усім навколо Ідея: прагнення героїні донести до читатів радість, оптимізм у будь-якій ситуації Основна думка: Радість спинити не можна, бо «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли» Художні засоби вірша «Радість» епітети «безжурний вітрогон-xлопчина», «між людьми похмурими» порівняння «як безжурний вітрогон хлопчина»; «а хлопчина рветься, як метелиця,» метафора «радість тулиться», «поле стелиться», «Козачка варяють попід мурами》
Колись давним давно жив собі бог Землі. Його називали Всеволодом. Він дуже любив холод і тепло. І одного разу він заплакав і з двох очей у нього витікли сльози. Одна сльоза була холодна,як лід, а друга дуже тепла. Так утворилися літо та зима. Вони двоє служили йому поки він не захворів на рак крові. І він помер. Літо та зима дуже любили сперечатися. Вони ніколи не дружили. Відтоді вони не зустрічалися. Одного дня сестри зустрілися. Літо розтопило зиму, а зима заморозила літо. Так вони прожили 3 роки. І на 3 рік зима охолодила себе, а літо розтопилося. Тоді вони вирішили ніколи більше не зустрічатися. Зима собі створила осінь (холодну пору) щоб після літа йшла осінь,а не зима. А літо створило весну, щоб після зими йшла весна. Одного разу пролітав великий сокіл між всіма порами і всіх сестер він зарізав своїми крилами. Залишив тиільки їхні душі. І тому пори року робили собі відпочинок і кожна панувала на свій час. Так і дотепер.
За<span> романом </span><span>Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні"</span>