Разуму,поступкам,нуеще смелости
1.Свиня Манюня у метро під свинарником
2. Бій биків з участю корови Контрибуції
3. Пригоди у Києві
4. Екзамен. Переекзаменовка
5. Ява-Кукурудзо шукає острів
6. Порятунок Собакевича з колодязя
7. Утопленик. Незнайомець з тринадцятої квартири
8. Добрий Максим Валерянович
9. Нічні пригоди у печері
10. Розкрита таємниця годинника
11. Дива діда Соломона
12. Лихо в селі
13. Відважний Ява
14. Трое невідомих
15. Весілля вчительки і лейтинанта
1. Лебеді летять.
2. Казкові слова хлопця.
3. Стара качка.
4. Наша вулиця.
5. Слова діда.
6. прочитані твори.
7. Бабське чаклування.
8. розмова з дівчиною.
9. мій сон.
10. босонога ярослава.
11. пісня про гай.
12. смерть дідуся й бабусі.
13. туга
<span>Твори на вільну тему<span>Моя дорога до школи
Моя школа знаходиться досить далеко від дому. Якщо їхати на автобусі, то потрібно виходити на третій за рахунком зупинці. Але мені більше подобається ходити пішки, це займає двадцять хвилин. Дорога йде пряма, під гірку. Вона широкою стрічкою перетинає один з великих районів нашого міста. Уздовж шосе ростуть дерева, іноді щільною стіною закривають проїжджу частину чагарники. Але ось що мене особливо притягує по дорозі в школу - це два ставки ліворуч від шосе. Вони невеликі, із зарослими берегами і не дуже чистою водою, але качки там живуть з ранньої весни до пізньої осені. Вони плавають, немов кораблики, годуються мальками і хлібом, який кидають перехожі. І я завжди зупиняюся тут ненадовго, милуюся качечками, у кромки берега залишаю їм їжу. Повз мчать машини, біжать перехожі, миготять вікна будинків. Я йду в школу і думаю: «Це моє місто, я його люблю. Коли виросту, обов'язково залишуся тут і вычищу ці ставки, зміцню берега, поставлю лавки. </span></span>
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.