Вася-велосипедист був цим монстром, це зрозуміли хлопці, коли кидали каміння в "тварюку" і почули людський крик. " Почувся людський крик про допомогу. Митько, а за ним і я кинулися у воду. Це був Вася-велосипедист, який виготував голову потвори й вирішив нас полякати."
Хлопці хотіли його побити за це та провчити, але Митько зупинив друга зі словами, що завдяки Васі-велосепедисту вони дізнались про світ більше
Природа - частина нашого життя. Адже саме природа забезпечує нас життєво необхідними чинниками: повітрям, теплом і світлом, їжею, водою і т. д. У творі "Гуси-лебеді летять", ми бачимо, як дідусь Дем'ян прищеплював любов до природи малому Михайлику. Він розповідав, що крила лебедів відмикають весну. А золоті ключі сонця - життя. Лебеді у творі - зображення відкриття нового, цікавого і неопізнанного.
Порядна людина- це людина,яка приємна товариству.Вона повинна красиво говорити,знати манери,бути ввічливою.Зараз в сучасному світі таких людей дуже мало.Порядною людиною може бути кожна,просто треба старатися.Не треба завчати всы плавила етикету,потрібно просто поважати людей та навколишнє середовище.
Реґіна — сирота, але вона тип психологічно нестійкий, слабкий, податливий, схильний коритися. Вона змалку звиклася з нещастями, змирилася з їх невідворотністю, не виробила в собі житейського імунітету.В образі Реґіни приваблює її глибокий внутрішній світ меланхоліка, здатність на справжнє почуття. Попри це, слабкість характеру невідворотно дається взнаки: дівчина навіть не думає протестувати намірам тітки видати її за зовсім чужу, незнайому людину, – попри те, що якраз перед цим вона зустріла своє кохання і усвідомила це. За такі речі життя карає. Десять років у холодних пазурах збоченця Стальського – це може й надміру жорстоко. Але завважмо: весь цей час вона не насмілися цьому протистояти інакше, як слізьми й самобичуваннями. Скажемо так: не насмілилася протестувати сама, наївно надіючись на доброго священика, що напоумить її потвору-чоловіка. Відтак же, коли Євгеній у хвилину психологічної слабкості, спричиненої враженням від раптової зустрічі з нею, пропонує Реґіні кинути все, вкрасти її і втекти світ за очі, вона лише спочатку реагує адекватно – охолоджує його хвилинний намір; насправді ж сприймає в глибині душі його слова за чисту монету і сподівається на них, – адже, прийшовши до Євгенія увечері напередодні вирішального для його кар’єри дня і “підставивши” його таким чином, вона підтверджує, що їй ідеться зовсім не про розлучення зі Стальським… Такі мазохістичні натури, доведені до крайньої межі відчаю, таки здатні на поступок, але – лише на один. Так сталося і з Реґіною: вона вбиває Стальського, але й самій їй після цього уже не жити.
Личико, немов сонечко світило;
Каплі дощу, наче сльози
