«Павлусь мріяв про те,
коли й він підросте, стане славним козаком». «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від
землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це
якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не
переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він
бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих
козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком
станеш, тоді й засоромишся».
«У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні
побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво
стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували
в Спасівці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру
забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз
убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його
взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці
на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку
турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без помочі?» • «Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря
над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий
буде».
1. Кого знайшли Павлуша з Явою в криниці? Як його назвали та урятували?( Собаку, назвали Собакевич, лізли в колодязь, щоб урятувати)
2. Які приналежності взяли з собою Ява і Павлуша на бій з "биком"? ( Дамський капелюшок, який залишився у спадок від однієї дачниці проте був завеликий, та червоний килимок, який висів над Павлушиним ліжком, на ньому були наальовані Цюця, Ґава та Рева)
3. Як називало ціле село Яву ти Павлушу? (Гангстери,, орли, соколи)
4.Що "дав потримати" Невідомий, з 13 квартири? (Годинник)
5. Куди більш за все мріяли Ява з Павлушою поїхати ( Табір 6а березі моря)
музыка: «слово о полку игореве» легло в основу известной оперы Бородина "князь игорь", балета Тищенко "ярославна"
литература: упоминается в произведении солженицына ""в круге первом"
живопись: иллюстраторы картин на сюжет памятника — васнецов, рерих, фаворский, серов и много других
Кто чего боится<span>, то с ним и случится
</span>На щедрую руку и сокол садится.
Без дела жить - только небо коптить. Зимой снега не выпросишь......<span>Пуганая ворона и куста боится......
Ленивому всегда праздник......</span>
Характеристика
Захара Беркута
Захар Беркут — центральний персонаж однойменної повісті українського письменника Івана Франка. Він
живе у селі Тухля і є ватажком
тухольської громади. Він має 90 років.
Все свідоме життя живе інтересами своєї громади. «Громада — то був його світ,
то була ціль його життя».
«…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший
віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже
разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем,
багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим
образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких
говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість,
Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його
робота».
<span>
Письменник розкриває перед читачем такі риси <span> характеру
Захара Беркута</span>, як доброта, чесність, працьовитість, розсудливість, життєва
мудрість. Ці риси розкриваються у важкий
для народу час боротьби з монгольськими завойовниками. Він є автором плану
подолання монгольської агресії, закликає на допомогу верховинців та загірян. За
його пропозицією відбито раптовий напад монголів на Тухлю.
Патріотизм Захара Беркута яскраво проявився тоді, коли його
син Максим потрапив у полон до монголів. Він любить сина, але відмовляється
звільнити його з полону ціною поступки монголам. «Не
дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі». Громадянські
інтереси для нього важливіші за батьківські почуття. </span>
<span> «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має
уйти хоч один ворог нашого краю!» — ось слова Захара Беркута. </span><span>
Помираючи, Захар Беркут залишає мудрий заповіт своїм
односельцям: «Доки будете жити в громадськім
порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх,
доти ніяка ворожа сила не побідить нас».
Такі риси характеру цього персонажа викликають глибоку повагу у сучасного читача і мають слугувати прикладом для наступних поколінь людей.</span>
