<span>Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.
</span>Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
1832, епос,повість( сентиментально-реалістична, соціально-побутова), тема:зобюраження життя укр. селянства, ідея:засудження соціальної нерівності, основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.
Духовне багатство - найбільший скарб в житті людини. Твір-роздум
Чому саме духовне багатство з давніх давен вважалося вищим за багатство матеріальне? Адже на нього не купити їжі, не зшити одежі, ним не заплатити у крамниці. Але такі людські чесноти, як доброзичливість, доброта, співчуття, а також розум та ерудиція завжди цінувалися вище за гроші.
Я вважаю, що мати гроші - це, звісно, добре, але найбільшим скарбом в житті людини все ж таки є духовне багатство. Я так вважаю тому, що духовне багатство неможливо втратити, його не загубити і не відібрати. А ще його не можна купити ні за які гроші.
Тобто, гроші - це лише гроші, а духовне багатство - це справжній скарб, який завжди цінувався і буде цінуватися.
Любий М.Стельмах Мене дуже вразив ваш твир ..Гуси Лебеди Летять.. дальше по частям напишыте)
