Це збірка легенд де кожна з яки існу є окремо, але можна виділити: Олелька - він блазень короля Данила, розумний, винахідливий, видатний комік витівки якого переказують легендами; Бузинова Пані - вона запам'яталася ти що творила добро, але її образили і вона стала злим духом, жорстоким, усім все псувола, у творі сказано що вона вбила хлапчика перетворивши його на петрушку. Там так багато легенд і героїв що виділити когось одного тяжко коли говриться узагалинаму. Там є легенди про: відьм, чортів, водяників, цеган, цілителв, чародіїв і ще багато кого. (У відповіді я виділила найбільш позитивного, на мою думку, та негативного героїв).
За допомогою фантастичних елементів поет намагається заволодіти уявою читача і занурити його у власний світ. дивовижна подорож допомагає Тарасу Шевченку розкрити одразу стільки багатогранних подій, що розгортаються в віддалених одине від одного місцях. фантастичні елементи також повністю зміцнюють емоційні образи у тексті і вдало розкривають сутність тогочасного суспільства. за допомогою художніх засобів з вкрапеленням фантастичних елементів поет з іронією описує життя усіх верст населення і ненав"язливо формує світогляд читача.
Наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. Тільки вони нічого не пожаліють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб їм жилось краще. Вони тяжко страждають, якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. Все, що є в нас найкращого, все від них – рідненьких
Вот ) тут вчителька навіть помилки повиправляла )
Климко» характеристика Зульфата
Зульфат вважається найкращим другом, вірним, відданим. А ще дещо веселим хлопцем, не покине Климка в біді. Загалом його можна вважати хорошою людиною
«Климко» опис Зульфата
«Зульфат Гареєв, онук дідуся Гареєва з хлібопекарні»
«Зульфат був дужий хлопчик, хоча й нижчий від Климка, вважай, на голову»
«Вузькі й такі чорні, що аж різучі, Зульфатові очі на мить заплющилися (так він робив завжди, коли йому треба було поміркувати)…»