Калитка був:заздрісний жадібний злий не цінував дружби тому що хотів підставити савку дуже любив гроші і заради них був готовий на все
Література як відомо є дуже важливим джерелом для історії , адже звідси ми можемо дізнатись про те, як колись жили люди , які важливі події відбувалися. Саме із творів ми дізнаємоємось про вже забуті традиції народу, про погляд тогочасних людей на світ і на все що у ньму відбувається
Маринка,потрібно радіти дощу,коли падає дощ ростуть усі рослини.
<span> Байка про два мурашника </span><span><span>Жили-були два мурашника, які дружили. Влітку, вони
збиравши ягоди посварилися і шукали причину один одного образити. Їхав кінь, а
на возі сидів розгніваний чоловік та у гніві роз</span>’їхав перший мурашник. Другий мурашник сміявся,
знущався з першого мурашника. Але вбитий горем мурахи працювали не покладаючи
рук. Минуло чотири години і кінь з возом повертався додому тієюж дорогою.
Чоловік, який страшенно хотів їсти не замітив і другий мурашник,роз’їхав його. Та перший мурашник не сміявся,
бо знав, як це образливо. </span><span> Отож на себе не надійся, чужому лихові не
смійся. </span>
• рефрен: «Було колись…»;
• метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;
• епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»; • порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;
• звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Ірай же, море», «Добре, батьку, отамане»; • риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»;
• риторичні запитання: «Де-то буть роботі?»<span> </span>