<span>1.Сподівання Настусі на свободу:
"Вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з
могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до
рідного краю. Чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до
благородних учинків."
2.Сміливість і відвертість Насті до султана:
"Не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого Дунаю до Базри і
Багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх
військ і у пустинях. І не тульки земля, але й води, по котрих бушують
розбишацькі судна."
3.Відчуття Настусі:
"Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в
нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. І
відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу..."
4.Схожість Насті до матері Сулеймана:
<span>"Він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б
йому матір, ніж ся невольниця. Вже був певний, що вано й тільки вона
потрапить виступати супроти нього так само лагідно й так само твердо, як
його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли
стрілив якогось бика без пороху."</span></span>
<span> білу хустоньку <span>мережану;</span> <span>дідок рожевенький,<span>закоханий,<span>старесенький</span> ; <span>красуню молоду.</span></span></span></span>
1)Перетворення на три квітки
2)Перетворення на рибу-окуня
3) Перетворення на пір їну
Неоднозначне питання. У житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. Тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. Він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. Батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. Зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. Чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. Це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті.
Батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). Суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. Батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. І саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. Тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям
Який рік народження не знаю, але йому точно 20 років