У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію «дівочого серця». Сотникова дочка Орися – головна героїня однойменного оповідання. Вона була напрочуд гарною: «Повна да хороша на виду… всю господу звеселяла». Автор не описує її зовнішності, але весь час зосереджує увагу читача на тому, що врода її була рідкісною. Якось Орися з дівчатами поїхала прати білизну до Трубайла і саме там почула від старого козака Гриви старовинну легенду про кохання. За тією легендою, покохав молодий князь дівчину-красу, запропонував їй стати його дружиною, але дівчина тільки посміялась у відповідь. Розлючений князь взяв лук з плеча і почав тоді стріляти в золоторогих турів, які їй належали. Поранені тварини побігли до кручі «і всі шубовсть у воду». Усі каменем лягли на дно, «аж річку загатили». З того часу бідолашний князь так і блукає по пущі. І сотник Таволга, і старий Грива, і Орися та молодий вродливий козак, легендарна Турова круча і річка довкруг неї – то все різні вияви душі нашого народу, його історії, моралі та психології.Та все-таки в центрі оповідання – внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням У сиву давнину народного буття. Дівчина схвильована розповіддю старого козака, вона проймається думкою про кохання, яке не має відповіді. Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням. Саме звідси, з дівочих мрій героїні, оце народнопісенне сприйняття природи. З дівочих мрій Орисі бере свій початок почуття світлого смутку, любові до нескінченного і таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь з легенди, і вже «ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури». Попрали дівчата білизну, поїхали додому, а там вже чекає красуню справжній князь – молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї улюбленої героїні. «Обняв козак Орисю, поцілував у тії губоньки, що наче з самого меду зліплені, і вклонились обоє низько, до самого долу, панотцеві».<span>Автор підкреслює душевну щирість дівчини, її повагу до старших, її працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.
</span>
Навулиці лежить сніг, мороз вже намалював гарну картину на вікнах,але сьогодні дуже холодно, треба гарно одягтися. сьогодні я піду гуляти на вулиці, тому що у нас зимові канікули.зимою так багато розваг! можна зліпити снігову бабу,чи покататися на санчатах. ми з другом ліпимо снігову бабу,але у нас немає моркви для носа. нічого страшного, зробимо ніс з гілочки! Ось і готовий наш сніговичок, такий гарний...ой,мене вже кличе матуся, сніговик, ти не сумуй без нас,ми ще й завтра прийдемо.
<span>Краса людини. Яка вона? Вона буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня краса - це лиш оболонка. Під цією оболонкою майже завжди нема нічого крім багнюки.
Але є інші люди, які мають і внутрішню красу. А це перш за все - чисті думки, вчинки і совість. Це і глибоко повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння відгукнутися на чужий біль, допомогти комусь у скрутну хвилину : чи то пташеня, чи сива людина, рідна матуся.
У світі живе багато людей, але мало хто з них знає у чому поялгає справжня внутрішня краса людини. Можливо білшість людей відповіла б на це так : внутрішня краса людини полягає в моральній вихованності, самовдосконаленні, скромності та гідності.
Люди споконвіку вбачали красу душі.
Повернемося до того, про що йшла мова у початку.
У багатьох людей всередині немає абсолютно нічого, але при цьому вони мають зовнішню красу.
На жаль зараз такий час, що більшості людей цікаво не те що всередині, а те, що зовні.
На мою думку, це дуже погано, тому що коли бачиш красиву обгортку, це не значить що цукерка смачна.
Багто людей спочатку полюбляють зовнішню красу людини, а потім сумують що зовнішність випровдовала очікувань.
Я вдячна своїм батькам і друзям за те, що вони добре впливають на мене і влюдях я перш за все шукаю душу.</span><span>
</span>
1) 1
2) 1
3) 2(мабудь)
4) не знаю(
На мою думку, старших потрібно поважати та любити. Ягадаю що вони заслуговують нашої поваги.