Ответ:
б) показ особистості у рухах душі, думках, почуттях, прагненнях
Объяснение:
Твір за повістю Г. Тютюнника «Климко»
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодопомога — характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Мій улюблений літературний герой- Швайка з повісті" Джури козака Швайки".
Я вважаю його прикладом для себе та хочу бути схожою на нього. Тому що він був сміливим, ніколи не опускав руки, завжди доводив діло до кінця. Він дуже прагнув здобути перемогу та встановити справедливість. Швайка мав ліпшого друга вовка, якого звали Барвінок. Барвінок врятував життя Швайці. Швайка був цілеспрямований та чесний.
Отже, за його гарними рисами характеру, на мій погляд він найліпший літературний герой. Я дуже хочу на нього бути схожою
Мій улюблений герой з даного твору це старший брат. Мені дуже подобається його рішучість й кмітливсть.
В екстримальній ситуації він не злякався, а допоміг лосеві вибратися з ,,пастки". Тому я б хотів(ла) також бути таким(ою) рішучим(ою)
Ответ:
1) Він розіслав гінців і назначив кару сто нагаїв дротяних на спину. А коли від цього не здохне і продати його першому зустрічному татаринові
2)Бач, який тепер бадьорий! А на аркані у Непорадного, то скривився, начеб кислицю вкусив. А що, смакував козацький аркан? Ах, ви, чортові сини! Колись я з вами стрінуся. А особливо з цим паничем Сулеймановим. Ми собі ще поговоримо, і я тобі нагайки-дротянки пригадаю!
Объяснение:
Відповіді за твором. Цитатами