Скарби літа . заголовок.
Ідея така: потрібно не переберати дарунками дерев, плодів. а збирати все ,що дає нам природа
Пізнавальне значення таке: що робити все правильно , і отримажш в свою чергу виногороду смачну.
Ну підбери худ.твір відповідно до своєї вчительки ,а так то розкажу якби я писав:
У нашому суспільстві спілкування відіграє важливу роль . Звичайно , щоб спілкуватися із людьми нам потрібні слова . Недарма кжауть ,що слово - може вбити , та слово може і вилікувати . Щоб бути хорошими співбесідниками нам потрібно лікувати словом . Будьте добрими у спілкуванні , вживайте теплі і чистомовні слова і ви будете відмінними в очах людей...
І так накручуєш і накручуєш , залежно до своєї училки
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
«Сто тисяч» — перша п'єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення.
П'єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.
Центральний персонаж — Герасим Калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Постійно спостерігає за наймитами, бо все здається, що вони багато їдять і мало працюють. Калитка заздрить усім, хто має більше багатства, не вірить, що вони досягли цього чесною працею. Він сам заради грошей ладен чортові продати душу. Зважившись на незаконний вчинок, Герасим Калитка пробує обдурити досвідченого шахрая. Зрозумівши, що його перехитрили, Калитка намагається повіситися, бо не може пережити втрати п'яти тисяч карбованців.
Чітко і послідовно показує І. Карпенко-Карий, як кожний крок, кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядковані здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.
Крім Герасима Калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача Банавентуру та селянина Савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
Спочатку п'єса мала назву «Гроші». Саме під такою назвою І. Карпенко-Карий надіслав її до цензури, звідки дуже швидко одержав відповідь: «К представлению признано неудобным». Після деяких змін і переробок комедію було дозволено поставити на сцені під назвою «Сто тисяч».
Драматург залишив невелику спадщину, але його творчість, особливо комедія «Сто тисяч», — найбільше досягнення української класичної драматургії XX століття.
Хлібороби це художники,а поле їхнє-полотно. Кожного дня ці люди творять красу,яка вважається священною. Хліб пахне працею,любов'ю тих людей,які його сіяли,збирали та пекли. А коли потрапляє на стіл,то пахне сонцем,яке зігрівало маленькі зернятка,щедрістю,яку люди вклали, та полем,на якому ця краса виросла.
<span>Тож,подякуємо тим людям,які працюють хліборобами,за те,що вони приносять нам не тільки хліб,а й безмежну радість,коли починаємо його їсти.</span>