<span>- «…Його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю».
- «Хай воно загориться без вогню й диму… Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…»
- «Не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей:
застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… Ех, піду,
де воля, де інші люди…»
- «Се одиноке світло серед сонного села було немов останнім
«прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з
усім близьким. Але за хвилину віконце згасло, і Остап почув, як разом із
зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од
його. Остап непомітно для себе зітхнув…»
- «Дивне почуття охопило Остапові груди: замість радості — сильне
обурення стрепехнуло його істоту. В один момент відчув він усі кривди й
знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в
ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки».
- «Та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень
панською худобою? Хіба його батько, мати, Соломія, навіть дідусь його,
що ходив у Січ, а потім різав панів в Умані,— хіба ж вони не стали такою
худобою? Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан
розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би
сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати
Остапа за сміливе слово».
- «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю,
яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст
дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
- «І враз Остапові зробилось весело і легко, Він почувся на волі.
Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах,
запрохалась на волю…»
- «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…»
- «Остап теж не боявся смерті. Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію».
- Остап про Соломію: «Вона така добра, так кохала його, вона пішла
за ним у далеку дорогу, не пожалкувала кіс своїх задля нього, вона
доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш».
<span>- «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею</span></span>
Н.М. Карамзин Бедная Лиза. История Государства Российского. Остров Борнгольм.А.Н. Радищев Путешествие из Петербурга в Москву.Д.И. Фонвизин Бригадир. Придворная грамматика.В.А. Жуковский Певец во стане русских воинов. Вечер. Перчатка. Лесной царь. Повесть временных лет.К.Ф. Рылеев Гражданин. Иван Сусанин.К.Н. Батюшков Песнь Гарольда Смелого. Есть наслажденье в дикости лесов... Тот вечно молод, кто поет... Скальд.Е.А. Баратынский Бал. Муза. Мой дар убог... К чему невольнику мечтания свободы?.. Скульптор.А.С. Грибоедов Горе от ума.А.С. Пушкин Евгений Онегин. Южные поэмы. Домик в Коломне. Лирика: Из Пиндемонти, Воспоминание, Герой, Моя родословная и др.М.Ю. Лермонтов Герой нашего времени. Княгиня Лиговская. Маскарад. Тамбовская казначейша. Лирика.Н.В. Гоголь Мертвые души.А.И. Герцен Былое и думы.Джованни Боккаччо Декамерон.Вильям Шекспир Гамлет.Мольер Мещанин во дворянстве.Дж.-Г. Байрон Лирика. Шильонский узник. Паломничество Чайлд Гарольда. Дон Жуан.И.Ф. Шиллер Вильгельм Телль. Разбойники.Э.-Т.-А. Гофман Крошка Цахес. Золотой горшок.В. Скотт Айвенго.В. Гюго Собор Парижской Богоматери.Б. Пастернак Детство Люверс.М. Шолохов Донские рассказы. Судьба человека.Б. Васильев Завтра была война.Ч. Айтматов Первый учитель.Н. Думбадзе Я вижу солнце.А. Приставкин Ночевала тучка золотая.А. Вампилов Прощание в июне.А. Чехов Дом с мезонином.Ф. Кафка Превращение.В. Маяковский Клоп.В. Войнович Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина.Ф. Искандер Удавы и кролики.Стихи - это мысли в образах: М. Ломоносов, А. Пушкин, В. Жуковский, М. Лермонтов, Ф. Тютчев, А. Фет, Н. Некрасов, Я. Полонский, А. Майков, А. Блок, И. Анненский, А. Ахматова, Н. Гумилев, В. Ходасевич, О. Мандельштам, Б. Пастернак, М. Светлов, И. Бродский.
Горизонт-обрій,небозвід,кругозір
Грізне-гнівне,сердите,злостиве
Розтинали-поділяли,шматували,дробили.
