1)Вірш виклав у мене співчуття до живої природию.Адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.Кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки. 2) Вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.Треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.
Відомий український поет і письменник І. Франко казав: "Пісня і праця — великі дві сили!" Давайте замислимося, чому це "сили"? Споконвіку живе в Україні пісня, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. Вона супроводжує людей все життя — від колиски до могили, бо немає такої події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. Материнська колискова, ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, врешті — пісня-голосіння над померлим. Вона, як і доля народу, виростала на черствому хлібі історичних подій. Цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. Ліна Костенко казала:
<span>Історії ж бо пишуть на столі, </span>
<span>Ми ж пишем кров'ю на своїй землі, </span>
<span>Ми пишем плугом, шаблею, мечем, </span>
<span>Піснями і невольницьким плачем. </span>
<span>Не завжди ми знаємо авторів пісень — багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті легендами. А скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух наших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! Пісні-думи зберегли для нас, нащадків, як пам'ять про славні подвиги і героїзм захисників Вітчизни. За словами знову ж таки Ліни Костенко: </span>
<span>Про наші битви на папері голо </span>
<span>Лише в піснях вогонь отой пашить... </span>
<span>Кожна пісня — це вже характер. Були й інші пісні. "Реве та стогне Дніпр широкий", — співаємо ми й сьогодні. </span>
<span>І в мирні часи пісня поруч з ними. Існує безліч прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність нашої Батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови. </span>
На уроці зарубіжної літератури ми познайомилися з твором пурпурові вітрила.Мені сподобався цей твір тим , що кохання знаходять там , де не чекають.Так і в цьому творі.Ще сподобалося те , що заради кохання люди готові на все , навіть здійснювати чужі мрії.А коли здійснилася чужа мрія , то і твоя мрія здійснилася теж.Якщо кожен з нас здійснить чиюсь мрію , то жити стане легще і світ стане добрішим і гарніши.Здійснюйте не лише свої , а й чужі мрії!
У романі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за
характером він соціальний. Крім того, соціальні процеси зображено через
психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий
психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально-психологічний роман.
<span>Чіпка Варениченко-головний герой простий хлопиць якого життя загнало у темний кут.Чіпка був нормальним хлопцем але горілка та друзі-бандити прийшли та поламали йому життя,навіть на рідну мати йому стало начхати.Закінчуется усе тим шо Чіпку страчують за бандитизм.</span>
<span>"у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові попротоптуваніні", "тільки очі були якісь чудні", "ниций іванець(", "бе3божний харцизяка</span>
