Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
<span>Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію... </span>
<span>Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому. </span>
<span>Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього. </span>
<span>Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм. </span>
1.Розповідь Петра Колодуба 2.Невеликий загін бійців 3.Зустріч Платона с Савкою 4.На березі Десни 5.Позиція Діда Платона до зрадництва 6Зрадництво та відданість
З самого ранку прокинулась Аля. Сьогодні у неї було багато справ. Одягнувшись та доївши всю кашу Аля відправилася до сусіда, який зробив рівно 99 недороблених справ. Саме коли прийшла Аля він хотів кинути робити домашнє завдання та Аля його зупинила, розповіла історію як потрапила в пригоду. Коли хлопчик це почув, він кинувся доробити домашнє та й ще дописав розклад уроків на тиждень. Аля йому допомогла та й пішла далі. До свого тата, який не доробив всього 60 справ. Вона хотіла його попередити. Тоді батько лагодив машину, та невдовзі йому це набридло. В цей момент прийшла Аля та й йому розповіла цю історію. Батько долагодив машину та й пішов лагодити все що обіцяв.
Коли Аля ішла по вулиці то побачила.... Недоладька. Він теж її побачив і вони кинулись обійматися. Недоладька як вияснилося вже було звати Петриком. Зовнішній вигляд в нього був не такий як раніше, коротше все в ньому змінилося. Залишилася тільки його щира усмішка, завдяки якій Аля його й впізнала. Та й Аля стала справжньою красунею дві заплетені кіски, гарна біла сукня вишита півниками, які Аля вишила сама
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають, ідучи, дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата <span>Та соловейко не затих.</span>
