<span>Головних героїв твору, Остапа й Соломію поєднує палке кохання й вірність, обоє рішучі, сильні, запальні, готові долати життєві труднощі. Якщо Остап дуже нагадує своїх літературних попередників на взір Шевченкових Яреми Галайди та Варнака, Нечуєвого Миколи Джері тощо, то пара головних героїв сприймається нестандартно й додатково збагачує дію любовним мотивом. Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима». В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє.</span>
Ответ:
в останніх строфах звучить переконаність того, що своїх героїв народ ніколи не забуде і буде складати про них пісні.
Адже поки є пісні про героїв, до того часу й житиме пам'ять про них
1 Бог сиротів любить, та щастя-долі не дає.
2 Живе вдова на подолі, та й плаче свій вік по гіркій долі.
3 Не то сирота, що роду не має, а то сирота, що долі не має.
4 У вдови плакана доля.
5 Бог дасть долю і в чистім полю.
7 <span>Дівка </span><span>не без щастя, козак не без </span>долі
8 <span>З щастя </span>та<span> горя скувалася </span>доля<span>.
9 </span> Доля <span>сміливого любить.
10 </span><span>Пусти </span>мене<span>,моя мати,у гай погуляти,біленької </span>лебедини за долю<span> спитати. </span>
Дощ як явище природи оспівується у віршах поетів світу по-різному. У Василя Голобородька дощ особливий: із зеленим волоссям, у яке вплетений ліричний герой, дорога, хата, річка, череда корів. Дощ ллється, як із відра. Але то не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, бо хтось набігається, хтось напасеться, а когось завжди чекає тепла хата.
Багатьом цей вірш здасться дивним, але поезія тим і гарна, що вона ні на що не схожа, що вона неповторна і дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві.