1. Віддав князь свою дочку змієві.
2. Запитання князівни.
3. Вісточка додому.
4. Приліт голуба до рідного дому.
5. Просьба дітей.
6. Двобій Кирила зі змієм.
7. Перемога Кожум’яки.
У цій повісті М Стельмах описує своє дитинство, яке було дуже тяжким.
Гловні герої-Михайлик і Люба, збагачені певним життєвим досвідом. Для героїв головне-навчання. Діти мріють про розваги, а Люба навіть гарно співає ... Ці мрії аж ніяк не заважають героям, адже вони памятають, що їх оточують злидні. Михайлик і Люба дуже працьовиті.
Прекрасне і потворне — два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, — потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Якщо пильно придивитися до життя навколо кас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.
Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було — гай, степ чи ріка — кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.