На мою думкою , щасливим мене робляті позитивні моменти у моєму житті, цікаві люди та події. Я вважаю що людина повинна цінувати кожен момент свого життя. Життя дає змогу людині насолоджуватися моментами , які дають людинні відчуття щастя . У кожного щастя різне. Хтось знаходить його в навчанні, інший в подорожах, ще інші в науці. Моє щастя в тому щоб були здорові мої близькі та коханні люди. І саме головне для мене почуватися в гармонії з самим собою. Тому коли людині буде комфортно з собою , тоді вона на 100% буде щасливою!
Лебеді рожеві, зорі сургучеві, приспані тривоги, тихі зорі - епітети; Заглядає в шибу казка сивими очима, завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата, прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть - уособлення; Темряву тривожили криками півні, танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір’ям - метафори
Українська народна творчість багата і різноманітна. Це – пісні, прислів’я, загадки. Особисто я дуже люблю українські народні казки. “їжак та заєць”, “Лисичка-сестричка і вовк-панібрат”, “Кривенька качечка” – і це лише незначна частка дивовижного казкового світу. А моя улюблена – “Казка про Івасика-Телесика”. Вона весела, добра і цікава. її головний герой Івасик-Телесик – сміливий, розумний хлопчик, добрий і люблячий син. Телесик мені подобається своєю добротою та кмітливістю.
Він розумів, що змія-Олена його не відпустить, але не втрачав надії. Добре розігравши з себе дурня, який не розуміє, як сісти на лопату, переконав її показати, як це робиться. І коли змія-Олена сіла, то він й укинув її в піч. А сам сховався. Втекти з хати злодійки йому допомогло маленьке гусеня. Повернувшись додому, Телесик віддячив гусеняткові. Добрий хлопчик напоїв, нагодував його, дав йому відпочити.
Ця казка вчить нас бути добрими, вдячними, порядними, сміливими. Завжди вірити, що добро переможе зло.
З дитинства книжка була і залишається для мене великою таємницею і чудовим товаришем. Вона відкрила мені красу рідного слова, дала можливість відвідати інші країни, познайомила з багатьма героями, які стали моїми хорошими друзями. Люблю читати різні книжки, але найбільше подобаються ті, в яких розповідається про життя і долю моїх ровесників.
Під час літніх канікул я також не залишала книги без своєї уваги, адже з ними так приємно відпочивати.
Велике задоволення я отримала, читаючи роман американської письменниці Елеанор Портер «Полліанна». Головна героїня твору – дівчинка Полліанна. Вона моя ровесниця. Зовні героїня не дуже гарна. «… худенька дівчинка в червоній картатій сукні з волоссям, заплетеним у дві товсті коси… гарне личко у ластовині виглядало з-під солом’яного капелюшка,» - так автор змальовує її портрет. І я відразу мовби побачила свою однокласницю Тетянку. Чомусь перехотілося читати (Тетянка своєю поведінкою мало кому подобається в нашому класі). Але письменниця підкреслює незвичайну красу блакитних очей Полліанни, в яких відтворюється красива і чиста її душа.
Сторінка за сторінкою книга поступово відкривала для мене непросту і незвичайну історію життя маленької героїні. На її долю випало багато випробувань: рано залишилася сиротою, потім отримала тяжку травму хребта й була прикута до ліжка. Як я її жаліла! Але мама сказала, що цього робити не потрібно, бо Полліанна – сильна дівчинка (мама читала роман зі мною). І справді, дівчинка, незважаючи на все, радіє кожному дню і намагається допомогти всім, з ким зустрічається. Під її впливом змінюються мешканці містечка Белдінгсвіль, які звикли жити лише для себе, замкнувшись у своєму дріб’язковому світі. Це інвалід місіс Сноу і містер Джон Пендлстон, і служниця Ненсі. А як Полліанна переймається долею свого однолітка Джиммі Біна!
Та чи не найбільше змінюється тітка Поллі, яка до приїзду Полліанни жила за суворими законами, робила будь-яку справу з посиленим почуттям обов’язку. Вона не вміла радіти і любити по-справжньому. Полліанна своєю душевністю та умінням радіти всьому, що трапляється в житті, змушує тітку стати кращою, доброю і щирою. І згодом та знаходить щастя разом із лікарем Чілтоном. Під впливом одинадцятирічної дівчинки персонажі роману змінюються, знаходять своє щастя, родинний затишок.
Мені дуже хочеться бути схожою на Полліанну, маленьку дівчинку, котра вміла «грати в радість». Хочу бути такою ж щирою, відвертою і душевною, радувати своїми добрими вчинками і підтримкою маму, тата і всіх, хто живе поряд зі мною та піклується про мене. Обов’язково розповім однокласниці Тані про Полліанну і пораджу прочитати твір Елеанор Портер. Вірю, що вона теж зміниться на краще під впливом цієї героїні. Адже, як стверджувала письменниця: «… кожний несе в собі добре світло, треба тільки вміти відкрити свою душу і подарувати це світло людям». Тож нехай це світло радості і щирості буде поряд зі мною, з кожним, хто живе на нашій чудовій планеті Земля. І тоді запанують серед людей мир, злагода, добро і милосердя і прийде до кожного Божа благодать. Я вірю в це.
В образах дум Тарас Шевченко прагнув показати незламний дух українського народу. Образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, символом поступу до внутрішньох свободи. Символом що надихає жити, боротися, кохати. У своїх думах Шевченко відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої ромовної мови.
