Пропоную написати питання до твору "Митькозавр з Юрківки "
1) Якою вчителькою була Ірина Семенівна? ( вчителькою ботаніки)
2) В якому класі навчалися герої твору? ( у 6 класі)
3) Як називала учнів Ірина Семенівна? (діточками)
4) Яку колекцію вчителька сказала зібрати дітям? ( колекцію комах)
5) В якому селі жила бабуся Сергія?
( В селі Юрківка)
1.Прийшла весна-красна. Гріє лагідне сонечко. Сніг розтанув вже майже весь. Птахи весело щебечуть на гілках. Вони радіють потеплінню.<span>Крізь вологу землю пробивається трава. На деревах набухли бруньки. Скоро вони перетворяться на зелені листочки.
2.</span>Радіє все навколо. Співають пташки, посміхаються люди. Адже нарешті прийшла весна! Небо сяє яскравою блакиттю. Дме свіжий та лагідний вітер.<span>Дзюркочуть струмки на вулицях. Це швидко тануть сніг та крига. На мокрій землі розквітають тендітні проліски.
3.</span>Весною природа квітне. Яскраво-зелена травичка вкриває землю, неначе килимом. На цьому шовковому килимі розкидані пушисті кульки. Це весняні кільбабки. Вони яскраво-жовті, неначе маленькі курчатка.<span>Листочки на деревах ще маленькі та клейкі. Але з кожним днем дерева та кущі все більше вдягаються в нове зелене вбрання.
4.</span>Весною на вулиці стає тепло. День прибуває. Вечорами вже не так рано сутеніє. Хочеться якомога більше гуляти на свіжому повітрі.<span>Природа прокидається після зими. Розцвітають квіти у садках, на клумбах, в степу та в лісі. Перелітні птахи повертаються з далеких країв. До самого вечора чути їхній гомін</span>
Є правдавні скарби, які намертво лежать у землі. Але є і живі
скарби, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До
таких скарбів належить і лірична пісня. Україну не можна уявити без
пісні. Скільки вона має чудових перлин-пісень - багатих, цікавих за
змістом і мистецькою формою. Ось одна з них - "Віє вітер на долину".
Глибоким смутком пройнята ця лірична пісня. У ній ідеться про дівчину,
яка вийшла заміж у чужий край. Але "з'ізджається рід до роду на любу
розмову". Брат запитує свою сестру, як їй живеться.
Ти, сестро, небого, Чи привикла там жити, Де ворогів много?
І лине сумна оповідь сестри, яка живе "поміж ворогами", "як у полі криниченька". Нелегке це життя, безрадісне, бо
... хто іде, а хто їде - Водиці нап'ється, А із мене, нещасної, Хто хоче сміється
Згадує вона вогник рідної хати і батьківський поріг, батька й матір,
радіного брата. І дівчина доходить висновку, що немає "роду рідного, як
брат сестриці" і кращих "над отця та неньку". Але така вже доля всіх дівчат: ставши дорослими, вони виходять заміж, і, за звичаєм, залишають рідну домівку.
Ой роде ж, мій роде, Ой роде ж мій милий, Розійшлися по Вкраїні, Як туманець синій
Та, на жаль, не всім щастить у подружньому житті. Часто-густо молоді
жінки стикаються із непорозумінням, грубістю свекора й свекрухи, інших
членів родини чоловіка. Тому й "ворогів много", як співається у цій
зворушливій, сумній пісні. І єдине, що зігріває молоду жінку, - це
згадки про свою колишню родину та сподівання на взаєморозуміння з
чоловіком, бо ж "нема в світі вірнішого та над дружиноньку". Адже тепер
тільки він може захистити її від лихослів'я та знущань. Чарівна, але водночас сумна, ця пісня давно стала улюбленою і полонить душу й серце багатьох поколоінь людей
Ми до школи рано йдем
Ми щоденники несем
Книги, зошити, ручки
Містять наші рюкзачки
Як оцінки в нас хороші
То щоденник на підносі
А як тільки двійка є
Десь щоденника не стає
Ох і ах
Біда тай годі!
Де щоденник?
Мабуть в школі
Ой, забувся, мамо, я
Завтра принесу зрання
Остап
Андрій
Тарас ( все що знаю)