У першій половині XIII століття монголо-татарські орди, очолювані Батиєм, захопили Київ і попрямували через Карпати в Угорщину. Вояка Батий вогнем і мечем плюндрував землю Галицької Русі. Але мужньо боронився український народ. Про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає Іван Франко в повісті "Захар Беркут".
Служіння народові було метою життя дев'яносторічного Захара. Усе своє життя віддав він громаді. Дізнавшись про наближення ворога, Захар радить тухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. Старого Беркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над Тухлею, а й та небезпека, що загрожує сусідським селам. То ж, заручившись сусідською допомогою, послухавши поради Захара, громада вирішує розгромити ворога в тухольській долині. Саме в цю складну хвилину старий Беркут отримує звістку про те, що його син Максим живим захоплений у полон. Захар не йме віри дим словам: Максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться в неволю. Але Максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалося взяти його та закувати в залізні пута.
На душі в Захара Беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді, син у полоні, як воно буде? Та чи здобудуть вони перемогу? Сама природа ніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухо стугонить.
Захар Беркут усвідомлює свій обов'язок ватажка навіть тоді, коли боярин Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за це віддати полоненого Максима живим. Люди розуміють, який біль крає зараз батьківське серце Захара, і пропонують прийняти пропозицію. Але старий Беркут у цей час — насамперед громадський ватажок. Він відмовляється, тому що звільнені монголи обов'язково підуть нищити сусідів, які зовсім не готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. Захар підкорює батьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідає монгольському посланцеві: "Або ми всі загинемо, або ви всі — іншого вибору нема".
«Захар Беркут» цитатний план
1.На весні 1241
2.Тугарин кримезний як Дуб
3.Скромна та ніжна Мирослава
4. День ловлі Ведмедів
5.На дівчину напала скажена ведмедиця
6.Стародавнє село Тухля
7.Просить у Боярина руки його доньки
Що ти маєш на увазі?пояснибудь ласка))))
Ответ:
« мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». •« не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю»
На мою думку, спільне між ними - це кохання. Те саме палке кохання, яке дурманить голову. Вони обидві були готові на все заради своїх половинок.
Відмінне те, що в них трошки різні характери. Маруся дівчина сильна духом, яка під час суду мовчки прийняла вирок і вважала його справедливим. Мавка ж ніяк не могла змиритися зі зрадою свого коханого...
