У цій повісті М Стельмах описує своє дитинство, яке було дуже тяжким.
Гловні герої-Михайлик і Люба, збагачені певним життєвим досвідом. Для героїв головне-навчання. Діти мріють про розваги, а Люба навіть гарно співає ... Ці мрії аж ніяк не заважають героям, адже вони памятають, що їх оточують злидні. Михайлик і Люба дуже працьовиті.
На ранок коли він прокинувся лось побачив як зацвіли білі підсніжники і білий сніг стаяв на очах. Лось посміхнувся та побіг милуватися краєм.
(Обережно мобути бути помилки!!)
Тому що їх пересказує народ (може скорочувати або щось додавати)
Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.
Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.
І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.
Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
Савка - компаньон Калитки, измученный бедностью крестьянин, живущий в долгах и не знает, как существовать дальше. Доведенный до отчаяния, он согласен продать дьяволу собственную душу. Он даже ходил на Ивана Купала на перепутье звать Гната Безпьятого! Лишь разбогатеть, приблизиться к «хозяев», приобрести в руки еще кусочек. Ведь, по его моралью, «с деньгами, сказано же, и черт не брат». Но в денежных делах нет ни братьев, ни кумовьев: Калитка занимает Сеньке деньги не только во неслыханный процент, а еще, для верности, требует «запродажной запись на волы». Герой размышляет о том, что, видимо, соседский помещик Желудь имеет «нечистые деньги», то есть он уже воспользовался этой возможностью. О человеке, который ставит на первое место в жизни богатство, можно уверенно сказать, что она продает душу дьяволу. При разделе денег и Калитка, и Савка готовы убить друг друга. Впрочем, когда дело провалено, когда Герасиму не дали наложить руки, Савка раскаивается. И его покаяние - это настоящее покаяние человека-христианина.
