Наступила нічка,
Не дзюрчить водичкаІ Вже спить котик
Спить мій воркотик
шось таке
Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей
Тема «Заповіт»: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея «Заповіт»: віра поета у світле майбутнє України.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Художні засоби «Заповіт»
Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».
Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…». «Заповіт» композиція За формою своєю
«Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.
Експозиція: Як умру, то поховайте… На Вкраїні милій… Зав’язка: Як понесе з України Кров ворожу
. Кульмінація: …Вставайте, Кайдани порвіте.
Розв’язка: І мене… Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.
1. а;
7. 5 і 6;
8. 1, 2 і 5;
9. 1, 6 і 5;
12. наявність реальних історичних персон та зображення реальних подій
<span> Коли я дочитала роман «Айвенго» я навіть засмутилася. Ось роман лежить на столі і вже дочитаний. Що залишив він у мені?
<span> </span>Часи змальовані в романі дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них неначе ці герої-реальні знайомі. Ревека-одна з головних героїнь роману. Надзвичайно вродлива гурія, з блиском<span> </span>очей причарувала усіх хто дивився на неї. Шляхетні обриси брів, гарний орлиний ніс, білі, мов перлини зуби, та густі хвилі чорного волосся, що дрібними кучерями спадало на чудову шию, легкий серпажок з найрозкішнішого перського шовку, розшитий<span> </span>по червоному полю немов живими квітками-все це робило її справді чарівною.
<span> </span>Ревека – дочка старого єврея Ісака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла не знаючи ні в чому відмови, ви ж розумієте, що їй потрібна велика сила волі, знання щоб вижити в цьому жорстокому світі. Вона навчилася лікувати, допомагати всім хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу і не знайшовши його віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ревека лікує й допомагає страдникам. Та незважаючи на численні багатства батька-чужинка прецтавниця нації, яку зневажають, її може образити простий йомен чи раб. «Ніхто не наважився виявити жаль до полонянки, боячись щоб його не запідозрили у співчутті до євреїв» - тільки вдячний лицар взявся<span> </span>виконати її доручення.
<span> </span>Хоча героїня наділена автором найкращими рисами, але прірву яку розділяє її з Айвенгом залишається нездоланою і додає роману більшої достовірності і життєвості.
<span> </span>Образ Ревеки допомагає глибше розкрити характери головних героїв, «облагороджує» жорстокий світ.
<span> </span>На мою думку Ревека най романтична героїня роману.
<span> </span>Остання сторінка роману перегорнута. Але я неначе й досі в полоні далеких часів. А славетна Ревека гадаю назавжди залишиться у моєму серці.</span>