На вулиці стояла хороша погода. люди навкруги були не такі,як завжди. Тобто з якимось радісним лицем . Марійку це дуже здивувало. Але у неї настрій був не такий,як у людей. Марійка була хвора. Їй терміново потрібно було робити операцію,яка була не дешева. На діво друзі її покинули. Батьки заробляли,як могли. Вони продали машину,всю техніку в домі і саму квартиру. Живуть вони у бабусі за містом,а Марійка в лікарні у місті. Її старший брат,Максим,дуже любив сестричку. Грошей треба було ще трішечки назбирати,тому Максим попросив грошей у своїх друзів. Друзі в нього були дуже хороші,і тому сказали,щоб він грошей не вертав. Марійці зробили операцію і вони знову зажили щасливо та купили нову квартиру,а гроші заробили. Тепер Максим і всі члени цієї сім"ї ходять в церкву молитися за те,щоб вони жили щасливо і ніколи не хворіли
<span>Вертеп (зі старослов'янської - печера) - старовинний український мандрівний театр маріонеток, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина 17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому - механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали "свята", мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібностей й дотепності вертепника.
</span>Вертеп не є звичайним ляльковим театром. <span>Вертеп - це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття.</span>
тлбі це потрібно на контрольну правильно ж я кажу
Ці слова належать агентові Фіксі
<span><u>Івоніка</u>."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" "Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
<span><u>Марічка</u>. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
