В нашем мире огромное количество глобальных проблем, но главной из них является загрязнение окружающей среды. Как говорят биологи, природа создала нас, но без нее мы прожить попросту не сможем. Вывод прост — берегите природу.
К сожалению, окружающая нас среда становится грязнее с каждым днем. В реки сливаются отходы с различных заводом, леса уменьшаются, в городской черте деревьев и растений все меньше и меньше. Если в деревнях этот вопрос стоит не настолько серьезно, то в городах — это проблема промышленного масштаба. Постоянно растет количество заболевших различными заболеваниями, животные гибнут, как и растения. Виновата во все нынешняя экология.
Спросите своих бабушек и дедушек, как они жили в былые времена. Наверняка они расскажут вам, что тогда чувствовали себя во много раз лучше, поскольку воздух был прозрачным, реки — чистыми, а все продукты — только натуральными.
Если мы не будем беречь окружающую нас природу, то общая экология будет становится все хуже. Задумайтесь об этом. ок
Трагедія закоханого серця у збірці І. Франка «Зів'яле листя» Шкільні твори
<span>1896 року вийшла третя Франкова поетична збірка — лірична драма «Зів'яле листя». Вона розподіляється на три цикли — «жмутки».
Усі вірші трьох «жмутків» об'єднуються однією ідеєю — глибоким, але нерозділеним, нещасливим коханням.
Перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, та з'являються перші нотки смутку:
Що щастям, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства;
Під нею жаги і любові
Не згасла ще іскра жива.
Ліричний герой вже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої:
Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рветься, та вільно най ллється
Бурливая хвиля пісень!
Герой марить своєю обраницею: «Не знаю, що мене до тебе тягне...</span><span>», «За що, красавице, я так тебе люблю...» Дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар:
Не надійся нічого! Чи ти знаєш,
Що ті слова — найтяжчая провина...
Ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія — з відчаєм.
В останньому вірші першого «жмутку» — «Епілог» автор пише:
Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.
Ті скарби найкращі душі молодої
Розтративши марно, без тями,
Жебрак одинокий, назустріч недолі
Піду я сумними стежками.
Другий «жмуток» містить перлини інтимної поезії — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» Тут почуття песимізму і печалі дедалі зростають:
Як почуєш вноч�.....
</span>
В основі сюжету повісті лежить історія нещасного кохання сільської дівчини-красуні Марусі й парубка Василя. На перепоні їхнього одруження стала багатолітня солдатчина. Батько Марусі не дав згоди на те, щоб дочка побралася з Василем, справедливо домагаючись, щоб парубок відкупився від війська — це й стало причиною страждань і трагедії закоханих. Наум Дрот говорить Василеві: «Як прийде набор — то тобі лоба забриють, бо ти сирота. А що тоді буде з Марусею,— ні жінка, ні удова, звісно, як солдаток шанують...» Батько, знаючи, яке життя в солдаток, не бажав такого своїй єдиній дочці, бо насправді любив її всім серцем. Однак прагнення батька відгородити свою доньку від нещастя призвело до трагедії. Не дочекавшись повернення Василя, Маруся захворіла й померла.
Він заможній селянин, мав двісті десятин землі та 5000 карбованців.Герасим - працьовитий,любив землю,підприємливий,але водночас жадібний,заздрісний,лицемірний,хитрий.Герасим Калитка- чоловік років 50, середньго зросту кремезної статури.Волосся з сивиною, невеличка борідка.Одягнений у сорочку та штани з грубого полотна.Мав дружину та сина.Він хтів мати більше землі за Пузиря тим самим купуючи фальшиві гроші у Невідомого.Коли він зрозумів що його кинули він одразу ж кинувся на(до) самогубства.
Щоб лани широкополі
і лани і кручі
було видно, було чутно
як реве ревечуй
