Про колишні часи, козацтво, напади татар, і життя селян на чолі із хорошим старостою
«Думи мої, думи мої» аналіз вірша Жанр: громадянська лірика. Рік написання: 1839 Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників. Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом. Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині. Образи-символи — «чорний орел» , «ворон» , «соловейко» Художні засоби «Думи мої, думи мої» Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «темнії ночі», «Дніпр широкий», «щиру правду» Порівняння: «привітаю, як діток», «Як та воля, що минулась,» Риторичні звернення: «Думи мої», «Квіти мої, діти!», «мої голуб’ята», «мої любі»; Метафора — «Серце рвалося, сміялось,», «лихо сміється». Історія написання «Думи мої, думи мої» Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847–1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
1)Швайка
2)Розумний,відважний,рішучий
3)Любить(Україну),воює(з татарами),володіє(зброєю)
4) Лицар,який служить народу
Ответ:
Николай Сергеевич и его жена впервые в жизни приехали в Абхазию из Москвы и жили на летней даче художника Андрея Таркилова, который редко бывал здесь.
Под крышами крестьянских домов, мимо которых они проходили к морю, лепились ласточкины гнёзда. Странно, но под крышей дачи не было ни одного гнезда, хотя дом был выстроен более десяти лет назад. Старый сельский учитель так объяснял это:
— Андрей здесь редко бывает, а ласточки вьют гнёзда под крышей человеческого дома, потому что ищут у него защиты.
И вот жена Николая Сергеевича как-то раз сказала, что для неё было бы счастьем проснуться под щебет ласточек. И он вдруг ответил, что это можно устроить: надо попросить у старого учителя разрешения перенести одно ласточкино гнездо из-под крыши его дома к себе. В глазах учителя мелькнул суеверный ужас, но он был очень патриархальным человеком: надо гостю подарить то, что просит.
Сторож, охранявший магазин, заметил Николая Сергеевича, глубокой ночью идущего куда-то со стремянкой, но вскоре потерял его из виду. Когда Николай Сергеевич снял гнездо, ему показалось, что он не удержит равновесие и грохнется вниз. И каждый раз, представляя своё падение, он мысленно вытягивал руки вверх, чтобы не раздавить ласточек.
Когда он свернул к дому, сторож опять его узнал и заметил также, что теперь этот человек без стремянки что-то прижимает к себе – скорее всего драгоценную вещь. Окликнув его, сторож понял, что человек пошёл быстрей, и уверился, что он преступник.
Николаю Сергеевичу показалось, что он падает, и он вытянул руки вперёд, чтобы не повредить гнездо. Ласточки вылетели из гнезда, а птенцы доползли до травянистого склона канавки. Последним, предсмертным движением Николай Сергеевич откинул руку в сторону ласточкиного гнезда, и она, уже мёртвая, упала на гнездо.
Объяснение:
“Люби природу не як символ душі своєї, люби природу не для себе, люби для неї”. Ці рядки належать відомому українському поетові Максимові Рильському. Я розумію їх як заклик любити природу не просто на словах. А підкріплювати свої слова реальними справами. Як же можна проявити свої почуття до природи?
Я вважаю, що у дрібницях. Всі знають, що варто економити природні ресурси. Наприклад, вимикати світло, що непотрібне в кімнаті. Закручувати кран, з якого марно ллється питна вода. Також любити природу означає уникати її забруднення. Наприклад, всі знають, що мити авто у річці не є екологічною поведінкою. Або розкидати сміття лісовою стежкою чи чистою галявинкою.
В світі сьогодні багато людей потерпає від нестачі природних ресурсів. Наприклад, води. Або від того, що ціни на цю воду можуть бути недоступними для людей. З цього приводу я маю таку думку: природні ресурси дуже дорогоцінні. Вони справді можуть вичерпатися одного дня. І розкидатися ними ніяких причин немає.
Я думаю, що дати людству додаткові ресурси можуть наукові розробки. Вони допомагають вирішити проблеми шкідливих викидів. Зараз півсвіту, наприклад, активно впроваджує сонячні батареї. Зусилля багатьох людей дають результат завжди.
Сам Максим Рильський, автор напутнього слова про любов до природи, присвятив їй багато прекрасних віршів. Чи означає це, що він любив природу тільки на словах? Я вважаю, що ні, адже поет вчив інших людей любити її теж, оспівував красу її куточків. Так само його побратим Павло Тичина, що створив оди українським світанкам та вітрам. А така суспільна діяльність — дуже корисна справа.
Збереження ресурсів планети та шанобливе ставлення до природи — це справа кожного. І кожному з нас не варто її перекладати на інших людей.
<span>
<span /></span>