Невмируще джерело
Не можна собі уявити дівчину або працьовиту людину, що не співають гарних народних пісень.
Пишучи фольклорні твори, люди відображають в них своє життя, любов до рідної землі і взагалі, всі вияви людської душі. Михайло Васильович Гоголь дуже точно висловився про значення народної поетичної творчості: "Пісні малоросійські - казав він, - можуть с повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвильки й тодішньому стану почуттів…"
Ліричні жанри дуже широко розвинулися в українському фольклорі і, так як пісні мають багато різних тем, то в зв'язку з цим вони поділяються начеб то на групи або жанри. Ще в давнину, як вважають вчені, коли у наших предків засобом спілкування були незрозумілі для нас вигуки, в основному вони користувалися ними для полегшення праці і об'єднання спільної сили в один трудовий рух. Згодом з вигуків почала утворюватися мова, в зв'язку з чим пісні ставали багатшими та мелодійними. І нарешті пісні почали набувати самостійності і ставати частиною усної народної творчості.
До лірики - частини фольклору можна віднести обрядові пісні, пісні родинного ухилу і т.д.
Найбільші групи, на які поділяється лірика є родинно-побутові пісні, трудові та календарно-обрядові пісні.
У родинно-побутових піснях оспівується життя в родині, відносини між членами сім'ї і т.д. часто можна почути дуже розповсюджені пісні про кохання, які теж відносяться до родинно-побутових пісень. Основними їх героями є батьки та діти, коханий і кохана, свекруха та невістка, тощо. Наприклад пісня "А я в батька росла":
А я в батька росла,
Одиниця була,
Мене мати не жаліла -
Взяла, заміж віддала.
Віддала мене мати
У чужу стороні,
Між велику сім'ю.
А чужа сторона
І без вітру шумить, -
Чужий батько, чужа мати
І не б'ють, то болить.
Соціально-побутові пісні оспівують в собі стосунки між людьми різних прошарків суспільства, а також - життя громадян. Соціально-побутові пісні, як і всі пісні українського фольклору, дуже різнобарвні та соковиті, так як сюди входять чумацькі пісні, рекрутські та солдатські, кріпацькі, козацькі, бурлацькі і наймитські та стрілецькі пісні.
Взагалі, лірика є дуже багата на народні пісні, які в свою чергу є значною частиною набутків українського народу.
І ніщо не може скоротити це дивне диво народу - пісню, що таїть в собі стільки вчасної сили!
Минають віки, змінюються правителі, потрясають світ ніщивні війни та голодомори, і взагалі, багато що приходить нового та сучасного, а народна пісня завжди залишається і проносить через усі злигодні та незгоди свою красу, свою нев'янучу молодість.
І я вважаю, що українська пісня найкраща, найпрекрасніша з усіх народних пісень світу!
