Чудо игры в радость в рассказе "Поллианна" можно на украинском языке, можно на русском (как угодно!)

Знания

Українська література

1 ответ:

Виктор50512764 года назад

0 0

Поллиана очень любила играть в игру под названием "радость".Она ей делилась когда видела что возле неё находяться грустные,серые люди. И современном люди поняли что надо радоваться тому что у них есть

Читайте также

Скласти будь-яку казку

Татьяна Дериченко

Ніколи не вірив Андрійко в існування Золотої рибки, поки сам її не впіймав. Коли на гачку зблиснув проти сонця малесенький карасик, Андрійко навіть розсердився, і чого б то такій дрібноті за гачок хапатися. Але тільки карасик опинився у Андрійковій руці, як заговорив:
-        Відпусти мене, хлопчику, в річку, а я виконаю твоє бажання.
Оторопів Андрійко з подиву, проте відразу запитав:
-        А чого це тільки одне бажання? Рибки в усіх казках виконують аж по три.
-        А я ще зовсім маленький, – зажурено мовив карасик, – і не вмію так багато.
Андрійко розсміявся:
-        З маленького виросте великий.
Набрав Андрійко у бляшанку води і поніс рибину додому в акваріум.
Доглядав хлопчик за карасиком довго, більше року, бо мав багато бажань: відмінником стати не відмовився б, про скутера мріяв і в Африці побувати хотілось і на Північному полюсі. Але карасик не ріс і весь час був дуже сумним, а згодом просився у рідний ставочок і зовсім говорити перестав.
Андрійко і сердився, і благав, але нічого не допомагало. Вирішив нарешті хлопчик віддати карасика котові Рудику. Рудик ласо поглянув на рибку і вже хотів зїсти, але Золотий карасик замуркотів і замявкав по котячому. Рудик аж присів з подиву, та все зрозумів і у відповідь теж щось м’якнув, делікатно взяв карасика зубками, відніс у ставочок. А повернувся звідти вже не рудик, а лев Рудь Рудович. Мрії збуваються, але не для всіх і не усі.

0 0

4 года назад

Визначте віршовий розмірНа Аскольдовій могиліПоховали їх -

Ромалэ [7]

Или трехстопный или четырехстопный хорей

0 0

4 года назад

Твір на тему. Як стати оптемістом у сучасному житті

лонг [54]

Оптимізм в серцях кожного.

Оптимізм важливий у житті кожної людини. Не можна допускати, щоб у серці поселилося сумнів. Шлях воно буває там тимчасово, з цим не посперечаєшся, але жити в серці повинна впевненість у кращому майбутньому. Оптимізм - це позитивний погляд в майбутнє, виправдувальний - у минуле, і сприйнятливий - в сьогодення.

Т.е. людина, що являє оптимістом, вірить у те, що все буде досить добре і може бути навіть краще, ніж просто добре. Приклад: водій-оптиміст розуміє, що аварії не уникнути, але вірить, що залишиться живий і ніхто і ніщо не постраждає.

Він знає: те, що сталося, могло бути й гірше, але все набагато краще. Приклад: при тій же ситуації, якщо розбилася машина, оптиміст розуміє, що могли постраждати і люди, але цього не сталося; а якщо постраждали люди, то могли постраждати й інші, але не все так погано.

Оптиміст розуміє, що те, що відбувається не змінити, і це потрібно приймати так, як є. Наприклад: на шляху та ж сама аварія, і її потрібно прийняти, тому уникнути не вдасться, тут не вийде заплакати і все змінити, залишається лише сподіватися, що все буде добре.

Так що оптимістом може бути кожен, якщо у вашому серці часто поселяється сумніви і страх, боріться з ними, виганяйте і сподівайтеся на краще, що чекає вас і ваших близьких попереду.

0 0

4 года назад

СРОЧНО!! Всіння зберегти власну індивідуальність- важлива риса характеру (За твором,, Білий кінь Шептало,, )

Александр Олегови...

Коротше, я писала твір приблизно на цю тему, скидую тобі,може щось знайдеш,що тобі допоможе:

<span>Шептало – кінь, головний герой оповідання «Білий кінь Шептало». Він - інший, він відрізняється від тих коней, що стоять поруч із ним у стійлі. Але до чого призводить життя у стаді?
На мою думку, Шептало – це образ, через який автор показує незвича - йних, не таких, як інші, людей. Білому коню не подобається стояти поруч із іншими, він хоче до лісу, де живуть його родичи. Це правильно, бо люди, якімають інакше мислення, або зовнішність, повинні находити тих, хто приймеїх, зрозуміє та відчує їхню натуру, буде поважати такими, якими вони є. Шеп - тало також цього прагнув. Нарешті, коли він звільнився від злих погонщиків стада і втік до лісу, кінь мав би відчути себе счастливим. Цього, на жаль, не сталося. Шептало звик, що його покриває слой сірого бруду, що всі відносятсядо нього, як до звичайного раба. Він втратив свою особистість. Ліс не манив його, а лякав. Річка – його давня мрія, повернула його шкірі білий колір та срібний блиск. А кінь знову викачався в багнюці. Замість того, щоб відправитися шукати своїх родисів та однодумців, вийти зі своєї зони комфорту, Шептало повернувся до стада. Воно його змінило, і він вже не був білим чарівним створінням, наділенним розумом. Він був просто конем, який злякався і забув справжнього себе…</span>

<span> Головне у цьому житті – зберігати себе, свою натуру, бути справж-нім та не піддаватися натовпу, не піддаватися критиці і образам. Кожен колись був «білим конем», але не кожному вдалося це зберегти.</span>

0 0

4 года назад

За що народ увіковічнив івана сірка

Shastnaij natali

Наверное за то что он написал письмо турецкому султану

0 0

4 года назад