На мою думку, твір Олександра Гавриша є надзвичайно цікавим та захоплюючим. Також з нього я дізналась про визначну особистість свого часу. Знаний на весь світ силач Іван Сила був нашим земляком. Головний персонаж показав, що мрії можуть збуватися. І в цьому неабияк допомагає цілеспрямованість. Твір вчить не опускати руки у важких випробуваннях. Мужність та сила волі Івана Сили не можуть не захоплювати читача. А головне, що незважаючи на славу, він залишався порядною особистістю.
Творчість Симоненка здатна змінювати людей на кращу сторону. Вірші автора немов чудодійна сила для людей які втратили дух життя. Взагалі люди після прочитання віршів Симоненка значно змінюються.
Тихенько річка котить хвилі чисті…»<span>Тихенько річка котить хвилі чисті,
Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь
Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі,
Що і самому розплистись в ній хочесь.
Тихенько зорі моргають іскристі…
Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь
В хрустальних водах; голії, безлисті
Нависли лози, їм заснути хочесь.
На дні перловім щука спить спокійно,
Ліниво зіви шевелить кроваві,
І рак з нори виповзує повільно.
І в серці людськім зорі золотаві
Мигтять, та щука лютая дрімає,
</span>Думи, діти мої…<span>Думи, діти мої,
Думи, любі мої!
З усміхнутим лицем
В тій понурій тюрмі!
Наче запах весни,
Налітаєте ви,
Скорбне серце моє
Потішаєте ви!
Де жура душу тлить,
Живе серце болить,
Де в важкій боротьбі
Духа втома в’ялить,
Де хитається ще,
Сумнівається ще
Ум, де думка нова
Загорається ще, –
Там ви, думи, летіть,
Слабосилих кріпіть,
В горя й сумніву змрік
Лийте радісний світ!
</span>
На Щуку подан в суд донос,
Что от нее житья в пруде не стало;
Улик представлен целый воз,
И виноватую, как надлежало,
На суд в большой лохани принесли.
Судьи невдалеке сбирались;
На ближнем их лугу пасли;
Однако ж имена в архиве их остались:
То были два Осла,
Две Клячи старые да два иль три Козла;
Для должного ж в порядке дел надзора
Им придана была Лиса за Прокурора.
И слух между народа шел,
Что Щука Лисыньке снабжала рыбный стол;
Со всем тем, не было в судьях лицеприязни,
И то сказать, что Щукиных проказ
Удобства не было закрыть на этот раз.
Так делать нечего: пришло писать указ,
Чтоб виноватую предать позорной казни
И, в страх другим, повесить на суку.
"Почтенные судьи! — Лиса тут приступила, —
Повесить мало, я б ей казнь определила,
Какой не видано у нас здесь на веку:
Чтоб было впредь плутам и страшно и опасно —
Так утопить ее в реке". — "Прекрасно!" —
Кричат судьи. На том решили все согласно,
И Щуку бросили — в реку!
<span>Я предложил что-то вроде "Имей друзей в прокуратуре и ....", но дитё говорит, что это не подходит.</span>
