Головним героєм у цьому творі є отаман Гамалія.
Він не є конкретною історичною особою,це вигадиний образ.
Двоскладовий віршовий розмір з наголосом на першому складі. Вірш написаний 4-стопним хореєм.
Епітети: теплота родинного інтиму, весело і з ляском серед печі гуляє, малесенька дитина, світанковим маминим вогнем.
Порівняння: мати знає більше, аніж я.
Метафора: на шибах досвіток не скрес, мотузочком диму хату прив'язала до небес, душа світліє перед днем, прив'язана до неба світанковим маминим вогнем.
Персоніфікація: полум'я гуляє, зникає гіркотина, не катує серце печія.
Зменшувальні суфікси: мотузочком, малесенька.
Соломія — вольова, мужня й ніжна жінка, щира й вірна подруга Остапа. Заради коханого та волі вона «вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…». Вона вирішила радше втекти, аніж усе життя прожити в роскоші але з нелюбом. "...Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне...Пропадай все воно пропадом..." . Щоправда, задовольняючи вимоги героїко-романтичного твору, автор трохи ідеалізує персонажів. Для відмінювання їхнього благородства він упроваджує епізодичних дійових осіб, як-от Іван Котигорошка — тип надійного товариша. Він щиро переймається долею своїх нових друзів, готовий ризикувати власним життям, аби допомогти Остапові й Соломії.
В сьогоденні репутація для людини є дуже важливою, тому необхідно старатися не втратити своє ім"я, щоб тебе поважали інші.