Завдяки епітетам("жовтий дощ", "стомлені вони", "смертельні лави", "літо вогняне"), порівнянням("ти чекала так, як ніхто не вмів", "над усе чекай"), метафорам("смуток огорне") у творі передано внутрішній стан ліричного героя. Його настрій визначають такі деталі: звертання("Чуєш..."), інтонація при читанні. У вірші чітко визначена тема кохання та захисту Батьківщини. Ліричний герой з ніжністю вдячний тій, яка його так довго чекала.
Рідна мова солов'їна
найкраща, наймиліша
хто тебе забуває,
той серця не має
треба тебе плекати
<span>і кожному шанувати.</span>
Рід літератури «Заповіт»: лірика.
Вид лірики «Заповіт»: патріотична (громадянська).
Жанр «Заповіт»: ліричний вірш.
Віршовий розмір «Заповіт»: хорей.
Провідний мотив «Заповіт»: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду; віра поета у світле майбутнє України.
Композиція «Заповіт»: за формою «Заповіт» — монолог. Складається із шести строф, що об’єднані попарно й утворюють ніби три сходинки, кожна з яких має свою провідну думку, певні ритми та інтонацію, а разом становлять гармонійну цілісність. Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу.
Експозиція: «Як умру, то поховайте... На Вкраїні милій...».
Зав ’язка: «...Як понесе з України... Кров ворожу...».
Кульмінація: «...Вставайте, / Кайдани порвіте...».
Розв’язка: «...І мене... Не забудьте пом’янути / Незлим тихим словом».
Я думаю что деньги это не самое важное в жизни, если ты богат но с добрым сердцем и душой, то ты можешь помочь бедным людям своими деньгами.
Бывает что всегда так как многие думают что если они богаты тотвсе должны им поклонятьмя
