<span>Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом
Як стихне вона в голосах?
А. Демиденко
</span>
Марійка - [ - 0 = 0 = - 0 ] - 7 букв,7 звуків;
" З журбою радість обнялась " - Метафора
«по небу прокотився грім. Далекий і могутній, він наближався все ближче й ближче. На мить дерева у саду освітив спалах блискавки»
У казематі написано тринадцять поезій[1]:
<span>
«Ой одна я, одна»,
«За байраком байрак»,
«Мені однаково, чи буду»,
«Не кидай матері! — казали»,
«Чого ти ходиш на могилу?»,
«Ой три шляхи широкії»,
«Н. Костомарову»,
<span>«Садок
вишневий коло хати»,</span>
«Не спалося, — а ніч, як море»,
«Рано-вранці новобранці»,
«Неволі тяжко, хоча й волі»,
«Чи ми ще зійдемося знову?»,
«Косар».</span>
Первісний варіант цих творів — в окремому автографі (зберігається в інституті
літератури імені Тараса Шевченка АН України). Весь цикл Шевченко переписав до
«Малої книжки» (захалявної книжечки 1847) в Орській фортеці, додавши як заспів
новостворений вірш «Згадайте, братія моя». До «Більшої книжки» поет вніс цикл у
Москві 18 березня 1858, надавши йому назви й присвяти «В казематі. Моїм
соузникам посвящаю». Вірш «Не спалося, — а ніч, як море» до «Більшої книжки» не
переписано.